Коли Ніні Руденко було 19, вона працювала піонервожатою і мріяла стати вчителем. Для того, щоб бути у майбутньому педагогом, у неї були головні потрібні риси — комунікабельність та любов до дітей. Але доля розпорядилася по-своєму. І коли всі абітурієнти поїхали здавати іспити до «педу», Ніну повезли до лікарні із приступом апендициту. Потім була можливість здати іспити особисто, окремо від усіх, але дівчина вже вирішила — із педагогікою, напевно, не складеться… Так вона за деякий час опинилася в торгівлі. Спочатку працювала в заготконторі, потім — аж 12 років — в новосанжарському універмазі. А в 98‑му стався ще один важливий поворот у долі Ніни Руденко.
В той час головою Новосанжарської РДА був Андрій Река. Він надзвичайно переймався відсутністю у Нових Санжарах кіоску преси. Тому дав відповідну «установку» поштарям, а ті вже зайнялися пошуком кандидатури на місце реалізатора газет. І, як ви напевно вже здогадалися, вийшли на нашу героїню. Після досить-таки тривалих умовлянь жінка погодилася. Так почалася кар’єра Ніни Руденко, як продавця газет.
— Мені виділили куточок у нинішньому магазині «Побутова техніка», — згадує Ніна Миколаївна. — І давали на реалізацію газети — не більше 7–8 найменувань. Тоді газет ще дуже не було. Що й казати, якщо тоді навіть про «Факти» ще мало хто чув.
Поступово змінювались часи, збільшувалась кількість друкованих видань. За деякий час Ніна Руденко перестала співпрацювати із поштою і перейшла на прямі замовлення із Полтави. І зараз на розкладках в її куточку преси можна побачити більше 50 найменувань найрізноманітніших газет та журналів. Останніми роками суттєво зросла і кількість покупців. Роботи стало більше, тому жінка взяла собі у допомогу помічницю — Надію Базяку — з якою вони вже чотири роки працюють почергово.
— Раніше люди більше віддавали перевагу передплаті, — говорить Ніна Миколаївна. — Але потім у когось з поштової скриньки газету витягнуть, хтось забуде передплатити — так до мене потяглося все більше клієнтів.
Доки ми із Ніною Миколаївною розмовляємо, до її розкладок постійно підходять покупці. Хтось прохає газету, хтось — журнал, а комусь потрібні звичайна ручка чи конверт з маркою. Встигаючи розмовляти із журналістом, жінка і газети подає, і гроші вірно рахує, і наступного клієнта встигає запитати про мету візиту. До речі, деяких покупців Ніна Миколаївна обслуговує, не даючи їм мовити і слова. Вона дивиться на людину, бере з полиці потрібну газету і без жодних сумнівів подає її покупцю. Відповідаючи на подив в очах журналіста, жінка говорить.
— Деякі покупці до мене приходять вже роками. Ось цей чоловік — близько восьми років . Тому я безпомилково знаю, яка газета йому потрібна. Для цього і запитувати не треба!
Окрім старих постійно з’являються у Ніни Миколаївни і нові клієнти. Зараз, у «гарячі» дні — якими є вівторок, четвер та п’ятниця — через її кіоск проходить добра сотня людей. Літніх та молодих, районних службовців та простих селян.
— Найулюбленіші мої покупці — це школярі, — Посміхається Ніна Руденко. — Я дуже люблю дітей! І вони ж ростуть в мене на очах. Коли маленькі — купують дитячі газети і журнали, потім — більш дорослу пресу. А потім вони закінчують школу і я дуже люблю ходити на випускні вечори, щоб подивитись на своїх вже майже дорослих покупців. Потім вони навчаються у вузах, одружуються і часто знову приходять до мене, щоб купити журнал чи газету для себе, чи вже для своїх дітей.
На підтвердження її слів за короткий термін до прилавку підходить кілька молодих мам та маленьких школяриків, які синхронно питають дитячий журнал «Веселий художник».
— Буде в четвер, — говорить Ніна Миколаївна і пояснює вже журналістові. — Цей журнал коштує 9 гривень, а там всередині картинка, пензлик для малювання та фарби. Тоді, як окремо ті ж фарби коштують 15 гривень. От він і користується такою популярністю.
Загалом, найдорожчою пресою зараз є глянцеві журнали. «Космополітан» та «Бурда», які обійдуться вам у 22 гривні, а «Идеи вашего дома» — аж у 25 грн. Найдоступнішими є малоформатні газети «Интересная газета» та «Бабушка», які коштують усього 1, 25 грн. та «Дачник», який обійдеться у 1,50 грн. Взагалі ж, найбільш економними для вашої кишені можуть стати невеликі кросворди по 50–70 копійок.
— Найбільш популярні зараз газети — це «Факти», «Комсомольська правда», «Семья», — перелічує моя співрозмовниця. — Їх купують найбільш масово. Але є і дуже вузькопрофільні видання, котрі беруть 1–2 людини. Загалом же тенденція майже завжди постійна: хлопці купують щось спортивне, дівчата — про кохання та якісь життєві історії.
«Останнім часом» — констатує Ніна Руденко, — покупці взагалі стали менше купляти газет. Причина — надлишок майже у всій пресі політики, від якої всі вже давно втомилися. Тому люди воліють просто придбати кросворд і не забивати собі голову.»
— Якщо ж говорити про себе, то я дуже люблю свою роботу,— посміхається Ніна Миколаївна, для якої посмішка — це не елемент сервісу, а скоріше — відображення внутрішнього світу. — Це спілкування з людьми, без якого зараз вже, мабуть, я не змогла б обійтися. Хоча, чесно кажучи, ніколи не уявляла, що я буду торгувати саме пресою. Та, по правді, і не розумію, чому ви вирішили про мене написати? Я просто продаю газети!
