Минає четвертий місяць епопеї під назвою «Ремонт дороги М-44 Полтава — Олександрія». Уже кілька разів збільшувалась вартість проведення робіт та переносилися терміни їх закінчення. А повноцінний рух важливою для Полтавщини трасою так і не розпочався.
8 липня 2016 року в Бутенках відбулося урочисте відкриття відремонтованого асфальтного заводу. Саме із цього дня датується початок робіт із капітального ремонту автодороги М-44 Полтава — Олександрія. Одеська фірма «Ростдорстрой», що виграла тендер, мала провести ремонт 27 кілометрів дорожнього покриття та двох мостових споруд. Вартість проведення робіт навіть по завершенню тендера кілька разів змінювалась. Звичайно ж, у бік подорожчання. Спочатку ЗМІ повідомляли, що ремонт обійдеться у 304 мільйони гривень, потім було оголошено про цифру у 330 мільйонів. А восени з бюджету додали ще 35 мільйонів.
Влітку під час урочистостей з нагоди початку робіт голова Полтавської ОДА Валерій Головко висловив важливу тезу. Він заявив:
— Головне, щоб усе було вчасно. Ні в листопаді, ні в грудні дороги не ремонтують.
А Володимир Трояновський, який керує Полтавським обласним підрозділом Служби автомобільних доріг, розповів журналістам, що після ремонту частина дороги буде огороджена, а в населених пунктах освітлюватиметься.
Крім того, Валерій Головко закликав журналістів та пресу контролювати хід проведення ремонту надважливої для Полтавської області дороги.
Представники газети «ЕХО» теж були присутні на урочистостях. Ми не лише каву пили, а записали й запам’ятали слова і побажання голови облдержадміністрації про контроль з боку громадськості. Як потім запам’ятали і прогноз про те, що ремонт дороги закінчать до листопада. Потім до 15 листопада. До вказаної дати асфальт нібито й постелили. А ось міст через річку Кобелячок в експлуатацію так і не ввели. І весь транспортний потік продовжує йти через село Бутенки, уже зруйнувавши не так давно відремонтовану сільську дорогу.
6 грудня, виконуючи побажання Валерія Головка, працівники «ЕХО» вчергове навідалися на автодорогу Полтава — Олександрія. Конкретніше, ми приїхали до мосту через Кобелячок.
Що ми там побачили. Міст стоїть. Нібито він навіть відремонтований. Споруда візуально стала ширшою. Під шаром снігу ми знайшли асфальт. Людей у той день на мосту не було. Із живих створінь вдалося поспілкуватися лише із маленьким котиком, що живе у величезній, схожій на собачу, будці. Кіт про долю мосту нічого не знає.
Прямо з мосту зателефонували до бутенківського сільського голови Миколи Скрильника. Микола Володимирович знав про міст більше. Він повідомив:
— Наскільки я знаю, роботи по ремонту мосту завершилися. Потрібно кілька тижнів, аби споруда, як кажуть будівельники, вистоялась. Я так зрозумів, що термін очікування спливає у 20‑х числах грудня.
Отже, маємо міст, кота, який на ньому живе, і новий термін. Ні в теплу пору року, ні в жовтні, ні в листопаді відремонтована дорога не запрацювала. Безумовно, чиновники, відповідальні за проведення ремонту, можуть сказати, що вклалися в обіцяні терміни, але по технології потрібно ще почекати. Хотілося б їм при нагоді нагадати: більшість українців чомусь вважають, що термін закінчення ремонту дороги означає, що з того дня по ній можна їздити автомобілями.
Що ж, почекаємо ще. А потім перевіримо, чи огороджена відремонтована дорога і чи освітлюється вона в населених пунктах. Таки ж майже 400.000.000 гривень із бюджету на все це пішло. Та й дорогу через Бутенки посадовці обіцяли відремонтувати.
