Думаємо про майбутнє

Нинішня агітація на виборах Президента України в більшій мірі проходила в руслі висвітлення переваг того чи іншого кандидата.
На жаль, ніхто так і не озвучив перспективи подальшого розвитку на рівні області і району в разі перемоги свого політичного лідера, а значить і своєї політичної сили та місцевої команди.
Автори двох коротеньких заміток в місцевих ЗМІ справедливо звернули увагу на те, що ні Тимошенко, ні Янукович не приїдуть в Кобеляки для організації умов нашого життя в майбутньому. Названо і два десятки прізвищ наших земляків, які теоретично могли б очолити виконавчу владу в районі.
Прізвища можливих районних керманичів озвучені, названі кандидати сором’язливо відмовчались або і відхрестились від прогнозів, і на цьому обговорення затихло. І даремно. Я вважаю, що агітуючи сьогодні за когось із кандидатів, їхні команди повинні ділити відповідальність з ним за результати роботи в разі перемоги.
Питання не в бажанні когось стати керівником і посісти якесь крісло. Питання в бажанні мати можливості та важелі впливу, щоб реалізувати своє бачення розвитку району, бажання до наведення порядку, бажання спробувати повернути місцеву владу обличчям до потреб громади, до людей.
Я готовий, вже сьогодні запропонувати на обговорення декілька напрямків діяльності влади, які, на мою думку, повинні стати пріоритетними для нової команди в керівництві району.
Перший і найголовніший крок майбутньої влади — це повернення авторитету і поваги до самої влади.
Голова районної адміністрації має сьогодні менше важелів владних повноважень чим колись перший секретар райкому, але і сьогодні ніхто не знімав відповідальності з керівництва за все, що робиться в районі. Досить, що і тих наявних владних повноважень хватить для наведення елементарного порядку, якщо, безумовно, є бажання це робити. Бажання викорінити у владі хамство, безвідповідальність, бездіяльність, п’янцтво і вседозволеність.
Тож головний пріоритет для нової влади сьогодні — це наведення порядку і дисципліни у всіх установах та організаціях, які знаходяться на території району і надають ті чи інші послуги нашим жителям.Бо щось багато останнім часом у нас розвелося землекористувачів і бізнесменів серед чиновничого люду. Щось загрозливо збільшується кількість скарг на хамство, некомпетентність, недобросовісність і безповідальність зі сторони «слуг народу» по відношенню до громадян.
А легенди про попойки, загули і розваги владу маючих перевищили всі розумні і терпимі межі.
Проблемним для району є питання підтримки підприємницької діяльності. Досить розглядати підприємців, як мовчазну «дійну корову». Кількість перевіряючих і їхні «апетити» перевершують здоровий глузд і відбивають бажання взагалі чимось займатися. Можливість самостійно прогодувати свої сім’ї, створення додаткових робочих місць повинно стати пріоритетом у підтримці для влади. Це краще, ніж створювати умови для реєстрації безробітних на біржі. До цих пір не зменшується кількість різних звітів для підприємців. Звіти забирають масу часу і в різних інстанціях в різні дні і різних формах. Де «єдине вікно», яке обіцяли?
Перспектива ж звітуватися і брати дозвільні документи у податківців аж у Кременчуці взагалі катастрофа для підприємців району. Нам всім разом вдалося відстояти нашу пошту, змогли створити своє БТІ. Тепер настав час повернути в район повноцінну податкову інспекцію. Район, як повноцінна територіальна одиниця, все ще потребує захисту.
Не все гаразд в Кобеляцькому районі і з транспортним сполученням між населеними пунктами. Доїхати із села в село, в райцентр або Полтаву надзвичайно складно.
За моєю інформацією, в більшості інших районів області перевезенням людей займаються від 4‑х до 7‑ми транспортних структур. Конкуренція між ними за кожного пасажира, за якість обслуговування значно впливає і на ціну, і на якість. Влада повинна створювати умови конкуренції, всіляко стимулювати і підтримувати тих, хто хоче займатися перевезенням людей. Не може бути ні одного населеного пункту поза межами обслуговування громадським транспортом.
Давно і, на жаль, безуспішно, я переконую районну владу у необхідності реформування районної освітянської мережі. Закриття шкіл — це не реформа. Не можна запитувати про результати роботи директора школи якщо школа не є фінансово самостійною.
Централізованість фінансів на рівні району, ситуація коли чиновник в районі приймає рішення по кожній школі, де купляти, що купляти, по якій ціні і якої якості не вірно в корні. Директор школи, як керівник, повинен мати право самостійно формувати свій бюджет, розпоряджатися коштами і планувати витрати. Тоді і ремонти шкіл будуть проводитися не тільки за батьківські кошти, і у підвезення діток до школи, наладиться і на харчування вистачатиме.
Поряд з цим, чекає свого рішення проблема дошкільнят. Відсутність ясел і садочків для наших діток не дає можливості батькам повноцінно жити. Створення, відродження дитячих садків - реальна справа. Село, де є школа, повинно мати дитячий садок.
А поряд з малечою уваги і підтримки потребують наші ветерани. Особливо одинокі. Кожен сільський голова знає, яка виникає проблема, коли одинокий ветеран хворіє і не може себе обслуговувати.
Особливо гостро це питання випливає в осінньо-зимовий період, коли зимою, в холоди потрібно приймати термінові рішення вже по спасінню життя цих людей.
Потрібно відновити діяльність будинків ветеранів. Будинків, де поряд із своїм попереднім місцем проживання, ветеран, одинока людина могла б мати можливість отримати тимчасове житло, допомогу і підтримку. На відміну від інтернатів, проживання в будинку ветеранів може бути тимчасовим. Базою для такого районного будинку ветеранів може стати Світлогірська лікарня.
Доля Світлогірської лікарні — окрема тема розмови. Сидіти і чекати, що приміщення завалиться або буде «прихватизоване» - не по-господарськи. Частина лікарні може буди перепрофільована чи то під санаторій, чи будинок ветеранів, чи за іншим напрямком. Головне вирішити питання збереження будівлі, медичних кадрів і повноцінного медичного обслуговування жителів Світлогірська. Жителі кожної із трьох наших районних «столиць» — Кобеляк, Біликів і Світлогірського, як і жителі навколишніх сіл, повинні мати рівні умови для проживання, отримання медичної допомоги і послуг державних установ.
Важливим питанням є наведення порядку у використанні наших земель та інших природних ресурсів, якими так щедро наділений наш регіон. Не торкаючись сьогодні болючої теми використання земель запасу чи роздачі земельних ділянок біля річок і водоймиш в довготермінову оренду полтавським, дніпропетровським та іншим пришлим людям, зупинюся на проблемі своєчасного і чесного розрахунку землекористувачів із власниками земельних паїв. Влада не має права стояти осторонь щодо вирішення цього питання. Контроль, контроль і відстоювання інтересів селян.
Декілька слів по питанню екології району. Незважаючи на те, що за роки депутатської діяльності з обласного екологічного фонду мною направлено в район більше 3‑х мільйонів гривень, що, надіюсь, стало вагомим додатком до районного бюджету, все ж екологія району потребує уваги. І сьогодні пріоритетним напрямком я б назвав водопостачання в населених пунктах району. На рівні області мені вдалося переконати депутатів, що чиста і якісна питна вода — це теж екологія. В 2009 році ми профінансували реконструкцію водогонів у двох населених пунктах області. Тож забезпечення якісною водою кожної квартири і кожне подвір’я наших селищ і сіл — це теж екологія. Це питання важливе і для Кобеляк, і для Біликів, і для Світлогірського, і для кожного села. За один рік вирішити проблему не реально. Але створити програму «Питна вода Кобеляцького району», залучення місцевих, обласних і державних коштів, визначити пріоритети і почати роботу вже сьогодні - реально.
Я навів тільки декілька можливих напрямків діяльності майбутньої виконавчої влади. Можливо, вони в чомусь і недосконалі або помилкові. Та розпочинати цю розмову потрібно. Розпочинати, обговорювати і розпочинати саму роботу. Президенти, прем’єри і спікери живуть у Києві. А нам і нашим дітям жити тут.

Логін:
Пароль:
запам'ятати