Цього разу в номінації «Політик року», яку вже традиційно визначає редакція, ми вирішили номінувати одразу кількох людей.
Редакція «ЕХО» уже четвертий рік поспіль визначає кращих, на нашу суб’єктивну думку, політиків, котрі проявили себе на рівні Кобеляцького району. Нагадаємо, що минулого року, на наш погляд, найбільшого прогресу досяг діючий міський голова Кобеляк Олександр Копелець. Олександр Олександрович буквально виринув із політичного небуття, активно провів виборчу кампанію і в результаті цілком заслужено, хоча й і з мінімальною перевагою, переміг на виборах.
У цьому році на теренах Кобеляцького району ніяких виборів не було. Та це не означає, що нам нікого відзначити в політичній та господарській діяльності.
Так уже сталося, що в минулі роки люди, номіновані на неофіційну відзнаку «Політик року», так чи інакше були пов’язані саме з Кобеляками. Напевно, нічого дивного в цьому немає. Адже в існуючому адміністративно-територіальному устрої, який, будемо сподіватися, доживає свої останні роки, головні фінансові потоки, центри прийняття рішень, зрештою, головні посади, знаходяться саме в райцентрі.
Та з проведенням децентралізації й адміністративно-територіальної реформи ситуація починає змінюватися. Ми вже писали в минулому році, що найбагатшими громадами у перерахунку на одного жителя є зовсім не Кобеляцька, Білицька чи Бутенківська, а Підгорянська і Сухинівська. Ця тенденція залишається і зараз. Тому й не дивно, що все більшої ваги набувають лідери саме територіальних громад. Це раніше практично все залежало від того, що вирішать «у районі». Зараз у керівників сільських рад стає все більше грошей і повноважень. І вони самі здатні реалізовувати великі фінансові та інфраструктурні проекти.
Яскравим прикладом, що підтверджує цю тенденцію, є діяльність малесенької Ляшківської громади, що існує на території Царичанського району. Її бюджет значно більший за бюджети самої Царичанки, Кобеляк, Нових Санжар, Біликів чи Бутенок. І це при невеликій території та малій кількості населення. Ляшківці вже практично не потрібно звертатися ні в РДА, ні в районну раду.
Тому є певна закономірність у тому, що нові лідери з’являтимуться і набиратимуть сили вже не в колишніх райцентрах. І цей процес буде лише пришвидшуватися. Йому в основному заважає інертність або повна бездіяльність вітчизняного парламенту. Законодавці зовсім не поспішають віддати на місця такий серйозний важіль впливу як право повністю розпоряджатися землею за межами населених пунктів. Якщо ж це врешті-решт станеться, то роль нинішніх керівників нових громад сягне небувало високого рівня. Про сьогоднішніх сільських голів мова не йде, адже, згідно із правилами гри, якщо держава їх буде дотримуватися, їм не дозволять розпоряджатися землею.
Микола Скрильник — піонер і збирач земель
Тому цілком логічним, нам видається, віддати пальму першості у номінації «Політик року» бутенківському сільському голові Миколі Скрильнику. Ще за кілька днів до настання Нового року було важко визначити остаточного переможця. Та в кінці грудня депутатами Дрижиногреблянської сільради було прийняте рішення пристати на пропозицію Бутенок про створення об’єднаної громади. А ні для кого не є секретом, що вирішальну роль у цьому зіграв саме Микола Скрильник. Так, йому з усіх сил допомагала голова Кобеляцької РДА Таміла Шевченко. У останній момент включилася в процес і керівник потужного місцевого сільгосппідприємства Зінаїда Норка, не чинила шаленого спротиву і сільський голова Лариса Молоканова. Та головна заслуга у створенні першої на території Кобеляцького району громади належить саме Скрильнику. Важливо нагадати, що у первісному варіанті створення громад Бутенки взагалі не розглядалися як самостійна одиниця. Їх мали приєднати до Кобеляк чи Біликів. І саме Микола Скрильник неодноразово їздив у Полтаву, доводив у облдержадміністрації право Бутенківської громади на повноцінне самостійне існування. І довів. А потім і громаду першим створив.
Саме тому він може вважатися «Політиком року-2016» у Кобеляцькому районі.
До інших плюсів на користь Скрильника можна додати реалізацію проектів із будівництва водогону в Бутенках вартістю майже мільйон триста тисяч гривень та ремонту адмінбудинку в селі. Адже саме у цій будівлі в недалекому майбутньому будуть надавати більшість послуг, за отриманням яких нині сільським жителям доводиться їхати у Кобеляки.
Потрібно відзначити і той факт, що прийнятий на 2017 рік бюджет Бутенківської сільради є більшим, аніж бюджет Кобеляк. Він становить 8 мільйонів 200 тисяч гривень. Хоча, цілком ймовірно, що Кобеляцька міськрада дещо перестрахувалася, свідомо занизивши очікувані обсяги надходжень до своєї скарбниці. А по факту Кобеляки зберуть більше грошей, аніж Бутенки. Та, знову ж, тільки-но у нову громаду держава віддасть деякі види податків, як село впевнено випередить місто.
Таміла Шевченко: тягнула у район гроші та пиляла гілку, на якій сидить
Друге місце своєрідного п’єдесталу пошани ми віддали голові Кобеляцької РДА Тамілі Шевченко. Сама Таміла В’ячеславівна успіхами у роботі в минулому році вважає, перш за все, будівництво доріг, розвиток інфраструктури району та забезпечення всіх виплат учителям і медикам. У 2016‑му на території Кобеляцького району були проведені безпрецедентні, як за останні роки, роботи з капітального і поточного ремонту доріг, у тому числі і сільських. На це було витрачено більше 12 мільйонів гривень. Як і обіцяла Таміла Шевченко, на ремонтні роботи надійшли гроші із обласного бюджету в сумі 3 мільйони 258 тисяч гривень. Були придбані нові види обладнання для Кобеляцької ЦРЛ, ремонтувалися школи і дитячі садки.
Та потрібно відзначити ще один важливий нюанс у роботі голови Кобеляцької райдержадміністрації. Мова йде про її безпосередню участь у процесі створення вже згаданої Бутенківської об’єднаної громади. Чому цей нюанс має важливе значення? Та тому, що Таміла Шевченко не може не розуміти, що створення нових громад неминуче прискорює процес майбутньої ліквідації РДА. А з цим зникне і посада голови райдержадміністрації. Можливо, саме через це колеги Таміли Шевченко у інших районах не дуже лобіюють процес створення об’єднаних громад. Напевне, їм не хочеться втрачати владу і зарплату. Таміла Шевченко, на відміну від більшості інших голів РДА, активно брала участь у впровадженні реформ. За що їй потрібно віддати належне.
Володимир Кішінський: мирив непримиренних, демонструючи хист педагога
Третє місце між собою ділять два інших посадовці. Це — голова Кобеляцької райради Володимир Кішінський та кобеляцький міський голова Олександр Копелець. Спершу, згідно із абеткою, про діяльність Кішінського. Його робота, як і посада, є досить непомітними, але дуже важливими.
Володимир Кішінський був обраний головою Кобеляцької райради як така собі компромісна фігура. Представники різних політичних сил, які зайшли у раду, після тривалого періоду перемовин, зрештою зрозуміли, що ніхто із них не має достатньої кількості мандатів, щоб обрати повністю «свого» голову. І в кінці-кінців зупинилися на кандидатурі Володимира Івановича. Він, як відомо, представляє Аграрну партію України, а до виборів не вважався якоюсь особливою «зіркою» політики районного масштабу.
Потрібно відзначити, що Володимир Кішінський, можливо, використовуючи свій величезний досвід педагога, таки зумів організувати роботу райради у конструктивному руслі. Він так і не став на бік тієї чи іншої депутатської фракції. Спочатку його роботою були незадоволені одні, ті, кого умовно можна назвати колегами діючої української влади. Вони навіть всупереч законодавству вимагали відставки голови райради. Зараз головування Кішінського викликає певне незадоволення у інших, які є умовною опозицією. Але, не дивлячись на все це, рада працює і рішення приймає. А її голова «не ліг» ні під одних, ні під інших. За що йому — респект і уважуха.
Олександр Копелець — зробив Кобеляки чистішими
Якихось революційних «проривів» у роботі Кобеляцького міського голови у 2016 році помічено не було. Але він продовжив тенденцію до того, що вулиці райцентру стали помітно чистішими. Уже практично ні в кого не виникає нарікань щодо роботи комунальників в розділі прибирання. У цілому справляються вони і з розчищенням вулиць від снігу.
Як умілий політик-тактик, Копелець робить, перш за все, те, що кидається у вічі і викликає позитивні емоції. Мова йде, передусім, про тротуарну плитку на пішохідній частині вулиць та про грандіозні святкування тієї чи іншої події. Ну, а те, що гроші не вкладаються у реконструкцію застарілих комунікацій, зокрема, водомережі, більшість людей просто не помічають.
Якщо Олександр Олександрович повністю змириться із думкою, що він уже ніколи не матиме тих повноважень, що були у нього за часів керівництва РДА, то в умовах постійної критики й контролю з боку громадськості він може стати досить ефективним міським головою. І, до речі, упевнено виграти вибори після створення Кобеляцької об’єднаної громади. На сьогоднішній день у нього є лише один конкурент.
P. S. Шановні читачі, тільки не вважайте конкурентом міському голові автора цих рядків. Не шукайте чорну кішку у темній кімнаті, особливо, коли її там немає.
