Найближчою метою організації є захист тварин, підтримка приватного притулку, що функціонує на території однієї із сільських рад, та розвиток діяльності у багатьох відповідних напрямках.
Об’єднатися в організацію небайдужих до долі нещасних тварин громадян спонукало багато прикладів нелюдського ставлення і мешканців, і влади до братів наших менших. Та головним поштовхом, що надихнув до цього кроку, став особистий подвижницький приклад родини інвалідів, яка живе в одному з сіл району. Більше десяти років, матеріально опираючись практично на дві свої мізерні пенсії, вони надали у власній оселі прихисток тваринам, котрих із жорстокої байдужості позбулися колишні господарі. Сьогодні подружжя опікується 41 собакою та 13 котами.
— Перші п’ять років тварин у нас було небагато, і це нас не обтяжувало, — говорить добродійниця Наталка. — Але, коли люди дізналися про нас, стали підкидати нам то кішку, то собаку, а то й цілий виводок. Це продовжується останніх п’ять років. Ось недавно сусіда привіз уночі у мішку кілька цуценят. Ми його помітили. Мій чоловік спробував взивати до сусідової совісті, але — байдуже. Звісно, ми залишили тваринок у себе, але наш бюджет усе менше й менше спроможний забезпечити харчування нашим підопічним, бо їхня кількість зростає, як і ціни, а статки не збільшуються.
Собак та котів родина годує переважно вареною мішаниною із дерті, висівок, зерна, овочевих відходів. Іноді вдається купити трохи курячих лап чи кісткового фаршу. Буває, що небайдужі односельці віддадуть якийсь підзіпсований харч або відходи від зарізаної худоби. Але така допомога трапляється під випадок. Проте, попри усі труднощі, які останнім часом додають клопоту господарям притулку, їм навіть на думку не приходить перестати піклуватися про тварин чи позбутися їх.
Як відомо, взимку тварини витрачають більше енергії на обігрів, тому і їдять більше. Холод дошкуляє особливо собакам, які живуть надворі. У господарстві Наталки і Сергія не кожній собаці поталанило мати власну будку. Це теж одна із проблем. У загороді їх продуває усіма вітрами. Щоб підтримати собачі «душі», їм треба збільшити раціон. Цього року, розуміючи, що може самотужки не здолати цю проблему, родина вперше звернулася до небайдужих людей за допомогою. І, спасибі людям, — відгукнулися.
На особисте прохання авторки цього матеріалу, із настанням морозів безвідмовно і швидко відгукнулися і підприємці, і громадяни. Від імені власників притулку (звертаю увагу читачів, що притулок не зареєстрований як господарська одиниця, а називаю господарів власниками, бо, зрештою, нещасні тварини не за власної волі опинилися у їхній власності) і від себе особисто висловлюю вдячність Сергієві Петренку (ФГ «Династія»), Анатолію Близнюку (опт «Два кума»), Ніні Тихоненко (Кобеляцький хлібзавод), Віктору Середі (Василівка), кобелячанам Юрію Осадчуку та Анатолію Кісілю за пожертву тваринам зернової продукції, пенсіонерці Аллі Шпорт (Кобеляки) за грошову допомогу. Особливо дякують господарі Григорію й Ірині Северин із села Лебединого, які вже неодноразово допомагали лапами та головами різаної птиці, а також аптеці «Айболіт» (власник Ірина Челідзе) за 10 відсоткову знижку на всі ветеринарні препарати, необхідні для щеплення і лікування тварин. Хочеться подякувати також сільському голові за розуміння ситуації, що виникла на підпорядкованій йому території, та котрий не стоїть осторонь.
За простими підрахунками тим, хто має в господарстві домашніх тварин, неважко буде визначити, скільки їжі потребує на добу 41 собака та 13 котів (і, можливо, ці цифри завтра вже зростуть). Як швидко закінчується зерно у мішках, знають господарі. Кажу про це для того, аби читач розумів, що одноразова допомога питання по суті не вирішить, оскільки має бути якась система. Крім того, гостро стоїть також проблема приміщень для утримання тварин, волонтерів по догляду за ними (якщо притулок буде розширюватися, змінить своє місце чи виникне ще деінде), щеплень тощо.
Як допомогти і благодійникам, і безпритульним тваринам, треба міркувати усім гуртом. Для цього і створено організацію «Життя». Поки що у ній небагато членів. Здебільшого, це жителі райцентру. Але є надія, що небайдужих людей у нашому районі багато. І об’єднавшись, вони зможуть хоча б частково вирішити питання безпритульності тварин, зарадити жорстокому поводженню з ними. Це питання і матеріальне, і моральне, і культурне, і духовне, і виховне. Зрештою, у всьому світі рівень цивілізації суспільства визначають за його ставленням до дітей, людей похилого віку, інвалідів і тварин.
Знаю, що у Кобеляках є небайдужі громадяни, які підгодовують безпритульних представників тваринного світу, як можуть, піклуються про них. Але вони часто потерпають від нерозуміння, невдоволення і навіть агресії тих, хто поруч. Таким людям хочеться нагадати, що тварини з доброї волі не стають бродячими. Це ми викидаємо їх на вулицю, не дбаємо про них, а потім стаємо до них немилосердними, бо вони заважають нам тим чи іншим чином. Але чи так важко бути небайдужим?
Із приватного притулку теж можна забрати кішку чи собаку. Не називаємо села та точних імен господарів притулку із зрозумілих причин: шквал людського недбальства у сьогоднішніх умовах родина не витримає. Потрібні конкретні домовленості. Для тих, хто захоче це зробити, а також допомогти тваринам кормом чи якось по-іншому, ми залишаємо тут номер телефону Наталі: (066) 934-38-00. Відгукніться!
Громадська організація «Життя» запрошує також усіх небайдужих до своїх рядів.
Від редакції: станом на 7 лютого корми для тварин, надані вищеназваними благодійниками, майже закінчилися. Тим часом власники неформального притулку взяли під свою опіку ще одного собаку.
