Волонтери із Нових Санжар та Кобеляк минулого тижня здійснили одну із найбільш екстремальних поїздок до зони АТО. Волонтерська «Газель» зламалася ще по дорозі «туди» і її три дні лагодили в умовах сильних морозів. Після цього волонтери таки розвезли військовим допомогу і навіть устигли побувати у найгарячішій точці бойових дій — Авдіївці.
Ремонт під звуки канонади
Опис чергової поїздки волонтерів на схід цілком підійшов би для зйомок якось гостросюжетного фільму. Утім, такий фільм навряд чи скоро знімуть, тому пропонуємо вам текстову версію розповіді про гуманітарний вояж морозним Донбасом.
28 січня. Ніч. Виїхали з Нових Санжар. «Газельку» завантажили майже стандартним зимовим набором: буржуйки, пелети, продукти, засоби гігієни, одяг, балаклави, рукавиці, будматеріали, гвіздки, плівка. Розвезти усе плануємо по Світлодарській дузі. Назад повернутися за три дні.
29 січня. Обід. Доїхали до траси неподалік Бахмута (колишній Артемівськ — Авт.). Іще дорогою на дебальцевській трасі з-під капоту «Газюлі» почала бити вода. Не доїжджаючи до Бахмута машина стала. Гена (водій волонтерського авто Геннадій П’ятак — Авт.) почав усе розбирати. Надворі було десь –22° чи –24°. Мороз страшний. Вирішили, що проблема у водяному насосі. Викликали таксі, Гена поїхав у Бахмут по запчастини. Не купив — магазини у неділю закриті. Усі запчастини поставили назад. «Газюлю» затягли на місцеву заправку. Попрохали працівників приглянути за нею. Поїхали до Бахмуту — шукати житло для ночівлі.
30 січня. Ранок. Купили потрібні запчастини, поїхали до «Газюлі». Гена знову все розкрутив, замінив водяний насос. Мороз не меншає. Нам навіть із траси чути, як гупає крупний калібр з «тієї» сторони. До Світлодарської дуги від нас — кілометрів тридцять. Поставили насос, завели машину — знову капає вода. Від морозу потріскались патрубки. Наймаємо таксі, Гена їде у Бахмут по патрубки, привозить, ставить на «Газель».
30 січня. Вечір. Працівники заправки знаходять іще одну «Газель», яка чіпляє нашу і заводить із буксира. Починаємо потихеньку їхати. Доїжджаємо до блокпоста — машина знову глохне. Потім ненадовго заводиться. І вже майже у центрі Бахмута з-під капоту валить пара і дим. Машина стає намертво.
Ніч. У військових із 54‑ки прохаємо допомоги. Командир дозволяє причепити «Газель» до «Урала» і нас відтягають у ремроту. Залишаємо автобус, знову йдемо шукати житло для ночівлі.
31 січня. Ранок. Приходимо до «Газелі». Тепер ремонтувати її можна у боксі. Холодно, але хоч вітер не дме. Геннадій незабаром знаходить причину: згоріла прокладка під головками. Треба розбирати півдвигуна. Цілий день він усе це розбирає. Потім знову йде по запчастини, ставить їх на двигун автобуса.
1 лютого. Ранок. Докупляємо іще запчастини, міняємо усі прокладки. Нарешті заводимо «Газелю». Дякуємо військовим і їдемо на Світлодарську дугу, там розвантажуємо продукти і пелети. Десь о 18:00 проямуємо далі за маршрутом.
У Авдіївці приймають гуманітарну і лають «укропів»
2 лютого. Побували у 72‑ій, 92‑ій та 79‑ій бригаді. Усе розвезли. Ночувати доводиться у Кураховому. Цілу ніч слухаємо, як прилітає щось «важке» на Мар’їнку.
3 лютого. Ранок. Нарешті збираємося додому. Однак спочатку вирішуємо з’їздити-таки до Авдіївки, щоб на власні очі побачити, що ж відбувається у місті.
День. Приїхали до Авдіївки. Ошелешені тим, що тут робиться. Хлопці з 72‑ї бригади, які зазнали суттєвих втрат, віддали місцевим дві польові кухні, готують і годують їх кашею. Біля палаток переважно молодь від 25 до 35 років, жіночки у дорогих шубах. Беруть і кашу, і гуманітарку, і тут же за спиною говорять: «Еслі би не еті укропи, нас би не бомбілі!» А наші пруть їм гуманітарку з усієї України. При тому, що у Авдіївці центр цілий, магазини працюють, люди спокійно ходять вулицями. Дивний у нас народ. Армії, яка захищає їх від війни, допомагає все менше і менше людей. А тим, хто цю війну у свій час кликав, допомагати цілі черги шикуються…
Вечір. Повертаємось до Нових Санжар. У зворотній дорозі «Газюля» не ламалася і довезла нас додому без пригод.
Від автора. Участь у поїздці взяли волонтери Юлія Солодка та Геннадій П’ятак із Нових Санжар та Світлана Сергійко з Кобеляк. Новосанжарські волонтери дякують за допомогу в організації поїздки Сергію Костяному, Михайлу Васюті та Сергію Бульбасі. Світлана Сергійко дякує благодійному Фонду «Захисти Вітчизну» (голова Сергій Жук), Миколі Андрієнку (КСП Радянський»), Підгорянській сільраді (в. о. голови Ірина Пищита), Миколі Антонову, Олені Кравченко, Ганні Кондратьевій, Ользі Капацій та Ірині Журавель, працівникам кафе «Українські страви» (Світлана Труховська), Світлані Рудич, Наталії Калюжній, Олександру Войт, жителям села Василівка.
