21‑го березня у Нових Санжарах продовжується розгляд судової справи стосовно створення та реєстрації двох соколовобалківських агрофірм — ТОВ «Сокіл» та ТОВ «Шевченка». Цього тижня у суді допитують свідків у справі, зокрема голову та секретаря зборів від 27 березня 2004‑го року, якими і були створені товариства.
Забуті збори 2004‑го
Позивач у справі Петро Льорчик до суду не з’являється. Його інтереси традиційно представляє адвокат Петро Сластьоненко. ТОВ «Шевченка» та ТОВ «Сокіл» захищають юристи Юрій Петренко та Юлія Сучкова.
Суддя Тетяна Стрельченко, яка головує у цьому судовому засіданні, пропонує перейти до допиту свідків. По черзі на трибуну виходять колишні працівники колгоспу (а потім — кооперативу) Олексій Коркушко, Анатолій Каплюк, Олександр Яловега. Відповіді їх практично однакові. Усі пам’ятають, як працювали у колгоспі, а потім — у кооперативі імені Шевченка. Але жоден не може нічого розповісти про збори, якими із кооперативу створили два товариства з обмеженою відповідальністю.
— Нас туди не запрошували, — просто пояснює Олексій Коркушко.
— Я робив у колгоспі, потім — у кооперативі, потім — у «Соколі». На збори не запрошували і я на них не голосував! — відповідає на питання Анатолій Каплюк.
— Не знаю, чи у 2004‑му проводились збори. Забув! Не хочу говорить, бо не помню, а ще набалакаю! — зізнається Олександр Яловега.
Підписи впізнають, а як створили агрофірми — не пам’ятають
Найбільше зацікавлення викликає допит іще двох свідків, Анатолія Пилипенка та Анатолія Грека. Згідно протоколу від березня 2004 року, перший був секретарем, а другий — головою тих зборів. Першим виступає Анатолій Пилипенко. У чоловіка, очевидно, високий тиск, оскільки перед допитом у нього починається носова кровотеча. Суддя пропонує викликати «швидку», проте свідок відмовляється від медичної допомоги.
Анатолій Пилипенко дає свідчення. Підтверджує, що був одним із засновників кооперативу імені Шевченка. Як один із засновників, неодноразово ставив підписи на документах на отримання кредитів, на придбання гербіцидів, на купівлю техніки. Але категорично заперечує, що був секретарем зборів від 27‑го березня 2004‑го року.
— Тут поки фамілію свою напишеш, 100 раз помилку зробиш! А щоб секретарем — зроду не було, щоб я був секретарем!
Так само заперечно відповідає свідок на питання адвоката, чи голосував він за реорганізацію кооперативу у два товариства з обмеженою відповідальністю.
— Такого не було! Люди не хотіли, щоб усе воно в одні руки потрапило.
Після кількох запитань адвокат Юрій Петренко пропонує Пилипенку ознайомитись із протоколом зборів від 27‑го березня 2004‑го року і визначити, чи його підпис стоїть під документом.
— Підпис мій! — підтверджує свідок. — Та хіба я його читав, коли підписував?! Тобі його під трактор привезуть: «Отут і отут підпиши!» Підставили — підписав з трактора і поїхав!
Далі Анатолій Пилипенко розповідає, що хоч за створення товариств і не голосував, проте був одним із засновників «Сокола» і «Шевченка». І вийшов із складу засновників лише у 2011‑ому році.
— Мені сказали, що треба взяти кредит на 5 мільйонів. А я подумав: йолки зелені, це ж моїм внукам прийдеться оддавати! І ми із Греком вийшли, передали ті фірми сестрі та доньці Володимира Замули.
Інший свідок, Анатолій Грек, чітко пам’ятає, що був на зборах 27‑го березня 2004‑го року. Але як звичайний учасник, а не голова.
— Тоді головою зборів був Олександр Курінний. А мене записали головою, хоч я тоді навіть до кінця не був, поїхав отримувати запчастини, — пояснює свідок. Після того, як адвокат показує йому протокол зборів, додає: — Підпис таке як мій!
Таким чином із показів головних свідків випливає, що Анатолій Грек не був головою зборів 27‑го березня 2004‑го, а Анатолій Пилипенко — їх секретарем. Проте під протоколом тих зборів дивним чином з’явилися їх оригінальні підписи.
Після допиту свідків суддя Тетяна Стрельченко за клопотанням адвоката ТОВ «Сокіл» ухвалює запросити на наступне засідання позивача Петра Льорчика (який, за словами його представника, у засіданнях був відсутній через проблеми зі здовров’ям — Авт.). Слухання у справі продовжиться 12‑го квітня.
