Зараз у вітчизняному інформаційному просторі жваво обговорюють пропозиції щодо внесення змін у відзначення різних знаменних дат. Деякі свята, до яких українці за десятиліття звикли, узагалі пропонують скасувати, деякі — позбавити статусу державних. Мовляв, святкуйте, але без вихідного дня.
Користуючись нагодою, хочу донести до відома широкої громадськості погляди ветеранів війни та праці, заслужених людей, із якими довелось поговорити на згадану тему. Скажімо, Іван Сусідко, учасник бойових дій у Другій світовій війні, голова Придніпрянської (Радянської) первинної організації ветеранів, висловився категорично:
— Ні в якому разі не можна чіпати 9 травня. Це — свято переможців. Та й жінки мають право на своє свято. До 8 березня вже всі звикли.
Михайло Лось, учасник війни, історик із села Орлик:
— На державному рівні відзначення Дня Перемоги як державного свята було започатковане за радянських часів у 1956 році. До цього ніяких грандіозних святкувань не було. В Європі традиційно прийнято вшановувати пам’ять про загиблих в ході Другої світової в день підписання Пакту про капітуляцію нацистської Німеччини. Тобто, мова йде про 8 травня. Можливо, й Україні потрібно дотримуватись європейської традиції. Але святковий день повинен бути обов’язково.
Іван Пасько, ветеран війни та праці, краєзнавець із Кобеляк:
— Так зване впорядкування свят, на мою думку, має економічну складову. Держава переживає кризові часи, а святкових вихідних днів в Україні більше, аніж у розвинутих і заможних країнах. 1 і 2 травня доцільно зробити звичайними робочими днями. Тим більше, що в кожній галузі є свої професійні свята, які, як правило, співпадають із календарними вихідними днями. Щодо 8 березня, то можна скористатися досвідом мудрих китайців. Коли у 1975 році ООН запропонувала всім державам світу відзначати цю дату, у Китаї взяли й зробили 8 березня вихідним тільки для жінок. Чоловіки ж працюють, як у звичайний день.
Валентина Чуйко, ветеран місцевого самоврядування:
— Якщо відмінять День Перемоги, то це буде справжньою наругою над пам’яттю і почуттями людей, які проливали кров за Вітчизну. У тому числі й наругою над пам’яттю про мого батька. Сучасна молодь може й не назвати роки тієї війни. Тим більше, що майже ніхто із молодих людей не знає, хто така Клара Цеткін. Але й вони, навіть зовсім маленькі діти, знають, які свята відзначають 8 березня і 9 травня. Тому не можу зрозуміти потреби в тому, щоб «вибивати» з пам’яті українців традиції поколінь.
Василь Педан, ветеран освіти із Світлогірського:
— Жінки — це краща половина людства. І наших любих українок не можна позбавляти їх свята.
Валентина Богомаз, орлицький сільський голова:
— Першотравневі свята у селі по суті уже давно не відзначають. Просто користуються додатковими вихідними днями. Без них можна обійтися. Якщо Верховна Рада прийме рішення про скасування 8 березня як свята, то його все одно будуть відзначати у сім’ях і трудових колективах. А ось День Перемоги — це святе, його краще не чіпати.
Ось такі думки у людей. Хочу відзначити, що вони співпадають і з моїми міркуваннями, які я у письмовому вигляді направив Володимиру В’ятровичу, голові Інституту національної пам’яті. Не потрібно збільшувати кількість негативу у ставленні людей до діючої влади. Тому краще не вносити ніяких змін у відзначення 8 березня та 9 травня, залишивши їх державними святами. А ось 1 і 2 травня можна зробити буденними днями.
