Тиждень, що минув, приніс чергову неприємну для українських патріотів звістку. У Києві серед білого дня застрелили колишнього російського депутата, а нині — біженця до України, Вороненкова. І, судячи з офіційної інформації, зробили це люди, які любили демонструвати свій показний патріотизм. Цього у підозрюваних Паршова і Левенця було більше ніж достатньо. Вишиванки, добровольчі батальйони, участь в АТО — повний комплект для сучасного українського патріота.
Щоправда, штатні вітчизняні коментатори, такі як радник Міністра МВС Антон Геращенко, миттєво озвучили версію про те, що ці патріоти насправді були завербованими агентами російських спецслужб. За своєю давньою звичкою, казкар на державній зарплаті ніяких серйозних доказів не надав. Мовляв, я сказав, значить це — правда. І піпл повинен схавати. Ну, можливо, той піпл, у якого мозок, як у кальмара, відмер за непотрібністю, і схаває. Нагадаю, що у морської тварини кальмар мозок працює лише в дитинстві. І з віком — відмирає.
А якщо мозок не відмер, а ще продовжує функціонувати? Тоді мимоволі починаєш згадувати інші, сумнівні, із точки зору закону, витівки сучасних українських патріотів, як то — стрілянину «Правого сектору» у Мукачевому, гранату свободівця під Верховною Радою, убивство журналіста Бузини. І так далі, і тому подібне. Хтось скаже, що то не вони, не патріоти-націоналісти були. Можливо, й так.
За логікою Геращенка, усі ці патріоти теж були завербовані російськими спецслужбами для вчинення терористичних актів та вбивств на території України. Теоретично, таке дійсно може бути. Та потрібні якісь докази. А не лише слова чоловіка в окулярах, якого постійно показують по телевізору.
Тоді виникає закономірне питання: чому для вчинення злочинів російські спецслужби вербують виключно показних патріотів? Інші громадяни, без вишиванок, для цього не підходять? Передбачаю, що відповідь на це запитання знайдеться швидко. Мовляв, це робиться для того, аби скомпрометувати саму ідею патріотизму і націоналізму. Можливо, й так. Хоча тоді виходить, що ісламські фундаменталісти вбивають людей виключно для дискредитації ісламу. І Гітлер розпочав війну лише для того, щоб скомпрометувати нацизм.
Ніколи не приховував і не збираюся цього робити й надалі, що з великою пересторогою ставлюся до такого явища як патріотизм. Немає різниці, який він: російський, український чи німецький. Мені чомусь здається, що його, патріотизм, придумали розумні, але не дуже порядні люди для того, аби інші вбивали і не відчували при цьому докорів сумління.
Можливо, я й неправий. Можливо, й зміню з часом свою точку зору. А поки що питання, чому патріотам ніколи не буває соромно, залишається відкритим. Соромно навіть не за те, що їх колишні побратими вбивають людей, а за те, що Україна, не дивлячись на весь їх показний героїзм, залишається найбіднішою державою Європи, за сміття і жебраків на вулицях, за мізерні пенсії їх дідів. До речі, у часи, коли розгулу патріотизму не було, рівень життя українців був вищим. Чому так? Чому такий збіг?
Так, питання неприємні, можливо, провокаційні. Але ж якщо ми не кальмари і мозок ще функціонує, то вони будуть виникати.
