Музей авіації як відродження історії Кременчука

Перший у місті музей історії авіації зараз будується, попри кризу та постійну нестачу грошей.
Майбутній музей історії авіації знаходиться на вулиці Першотравневій, між школами №11 та №14. З першого погляду й не помітиш, адже будують його у підвалі житлового новобуду. З боку будинку зараз уже звели цегляну прибудову – вхід до музею. Раніше не було й цього. Ініціатор та засновник музею – Анатолій Бишенко проводить тут майже весь свій вільний час. Колишній посадовець зараз нічим не відрізняється від будівельників, які працюють над оздобленням підвалу, у старому светрі, руки у будівельному бруді, Анатолій Бишенко не цурається фізичної роботи – сам докладає рук до втілення своєї мрії.
Майбутній музей зараз лише віддалено нагадує те, чим він повинен стати. Але вже зараз серед голих бетонних плит, купи будівельних інструментів та іншого приладдя можна побачити майбутні експонати – різні види форм пілотів, дбайливо загорнуті у поліетилен, висять прямо на голих стінах.
- Їх довелося сюди перенести, – розповідає Анатолій Бишенко, – Адже вдома їх дівати немає куди, а якщо поскладати, то вони можуть втратити форму, та і моль може зіпсувати.
За десять років назбиралося більше двох тисяч експонатів. Поки приміщення музею не готове, доводиться їх зберігати у інших місцях.
За найпершою задумкою, музей планувався величезним – на півтори тисячі квадратних метрів – у Придніпровському парку, біля колишнього кінотеатру “Дніпро”. Але не вийшло це зробити.
Нинішнє приміщення суттєво поступається у розмірах – всього 122 квадратних метри. Але це не заважає історику будувати наполеонівські плани. Наприклад, у невеличкому закутку Анатолій хоче обладнати прототип квартири льотчика 40-х років. На цю ідею його наштовхнули жінки з Росії, які так само облаштували квартири у стилі різних епох.
Можливо це нераціональне використання площі, але буде цікаво. Усі необхідні меблі є, щоб усе було дуже реально і відповідало дійсності.
Міський відділ охорони здоров’я надасть музею ті лікарські інструменти, які використовувалися або могли використовуватись у ті часи.
Серед інших експонатів у музеї будуть представлені різноманітні засоби зв’язку і всі у робочому стані. Тобто якщо буде стояти апарат для азбуки морзе, то поряд працюватиме приймач. Так буде цікавіше.

Кременчук зруйнували радянські війська
Анатолій Бишенко вважає, що Кременчуку потрібен такий музей. Наше місто – родина славетних пілотів, героїв, які загинули у часи Великої Вітчизняної війни. Музей буде нагадувати нащадкам про їхні подвиги та здобутки.
- Я займаюся пошуковими роботами, – продовжує Анатолій Бишенко, – і вже є вагомі результати. Наприклад, ми знайшли могилу легендарного льотчика Виноградова на Деївській горі, а також уламки його літака. Навіть розшукали його родичів у Росії.
Пан Анатолій не тільки займається побудовою музею, але і пише книгу про історію авіації нашого міста. Нас дуже зацікавила його теорія про те, що у часи війни Кременчук був зруйнований саме радянською авіацією.
На цю думку наштовхнули ті факти, що Кременчук був зруйнований на 97%, в той час, коли Сталінград, де відбувалися жорстокі бої, – лише на 90%. Справа в тому, що тоді у Кременчуці знаходилися німецькі війська з бойовою технікою, тому радянській авіації потрібно було знищити її. Цей висновок зроблено не на порожньому місці, про це говорять історичні факти.

За оренду приміщення музею – з власної кишені
Зараз музей будується на гроші спонсорів. 19 підприємств міста надали допомогу в його облаштуванні.
Не може не радувати той факт, що місто також повернулося обличчям до музею. У березні минулого року міськвиконком виділив десять тисяч гривень. Дуже допомагають і підприємства міста. Анатолій Бишенко не дуже полюбляє мати справу з грошима. Але допомогу матеріалами, робочими руками приймає:
- Для мене музей – настільке свята справа, що я не потерплю навіть натяку на те, що я на ньому можу щось заробити чи вкрасти гроші.
На допомогу часто приходять такі ж активісти, які також докладають власні зусилля у будівництві.
- Коли я був заступником мера, я побудував для міста художню галерею, не залучаючи туди гроші з міського бюджету. Я вмію домовлятися зі спонсорами, але у наш скрутний час їх важко знайти. За моїми підрахунками, досить реально відкрити музей до Дня міста.
А поки що за оренду приміщення та електроенергію Анатолій Бишенко платить з власної пенсії. Суми начебто невеликі, але все ж таки полегшують гаманець.
Є ще одна проблема, яка непокоїть Анатолія. Він задумується над тим, кому передасть керівництво музеєм.
- Я не можу знайти людину, яка була б років на 20 молодша за мене. Та ще й така, щоб без сумнівів міг передати їй цю справу.

Логін:
Пароль:
запам'ятати