Учора говорив із одним чоловіком. Чоловік той є не останньою людиною у своєму селі. Має певний статус і статок. Та скаржиться на те, що не може захистити свої права. І пропонує підняти в газеті тему безконтрольного, на його думку, застосування засобів захисту рослин. Якщо вірити його словам, то зараз аграрії, незалежно від того, ким вони є, чи фермером, чи директором агрофірми, масово застосовують в посівах різні пестициди. Чоловік, який звернувся до редакції, говорить, що в цілому розуміє потреби сільгоспвиробників. Їм для отримання високого врожаю просто необхідно використовувати всяку хімію.
Та проблема в іншому. Зараз ніхто, жодна інстанція чи посадовець, не контролюють процес застосування всіх отих засобів захисту рослин. А вони, усі ті гербіциди, інсектициди, фунгіциди, захищаючи одні живі організми, шкодять іншим. І навіть убивають їх. У тому числі шкодять і людям, які живуть поряд із полями.
Чоловік, який поскаржився, живе поряд із полем. Стверджує, що зараз, у період розпалу посівною кампанії, просто вивіз рідних у Кобеляки, адже боїться, що їх здоров’ю зашкодить «хімія», яку щедро вносять на поля. Каже, що звертався в різні інстанції, які раніше контролювали дотримання норм безпечного поводження з пестицидами. Та скрізь чув відповіді про те, що перевірки бізнесу нині заборонені й ніхто не має права втручатися в господарську діяльність аграріїв.
Ми обов’язково перевіримо, чи відповідає дійсності інформація про те, що зараз ніхто не контролює процес застосування пестицидів. Та мова зараз не зовсім про це. Чоловік стверджує, що попередив тракториста, який займається внесенням пестицидів, що в разі, коли техніка наблизиться до його двору, обіллє її бензином і спалить. Працівник погодився з такою аргументацією. А ось його роботодавець, місцевий фермер, заявляє, що процес буде продовжуватися, тобто, «хімію» вноситимуть.
Маємо черговий конфлікт інтересів частини громади і виробничників. І — черговий випадок усунення держави від виконання своїх обов’язків. Вам це нічого не нагадує? Я, приміром, одразу згадав про епопею, пов’язану з діяльністю свинокомплексу «Сільські традиції». Там було щось аналогічне. Виробничники працювали, незважаючи на регулярні протести, влада закрила очі, а коли конфлікт переріс у гарячу стадію, самоусунулась, залишивши простір для дій громадським активістам. Контролюючі органи теж посилались на заборону перевірок бізнесу.
Чим усе закінчилося для власника і топ-менеджерів «Сільських традицій», ми вже знаємо. Закінчилося все закриттям підприємства з подальшим продажем бізнесу.
Кобеляцькі фермери, безумовно, можуть зараз не звертати уваги на одинокі протести селян, не звертати увагу на цю статтю. Вони ж гарну справу роблять: хліб і до хліба вирощують, роботу дають, податки платять. Ну-ну, не так давно колишні керівники колишнього підприємства щось схоже казали.
