Це 5‑го травня під час зустрічі у новосанжарській поліції підтверджує орендар із Решетилівки Олександр Погорілий. Він демонструє перші державні акти та затверджені договори із новосанжарськими атовцями. Раніше земельні ділянки обробляла приватна агрофірма «Обрій».
Земля належить «Обрію» чи атовцям?
5‑го травня відбувається зустріч у кабінеті начальника слідства Новосанжарського відділення поліції Михайла Грузіна. На неї приходять учасники АТО з Нових Санжар та району, орендар із Решетилівки Олександр Погорілий, директор ПАФ «Обрій» Сергій Янко з юристом та начальник Новосанжарського відділу Держгеокадастру Ігор Повідерний. Кілька хвилин на початку розмови Михайло Грузін намагається розібратися: кому ж юридично належить земля на спірному полі, що розташовується неподалік Нових Санжар у напрямку Полтави. З’ясовує це у рамках кримінального провадження, порушеного за зверненням атовців, які стверджували, що агропідприємство «Обрій» займається самозахопленням землі, виділеної для потреб учасників АТО.
Утім, довго розбиратися у справі цього разу не доводиться. Олександр Погорілий, представник сільськогосподарського підприємства, яке погодилось допомогти атовцям із Нових Санжар оформити документи на землю, дістає з папки договір оренди. І демонструє слідчому. В угоді — державний акт на землю на ім’я учасника АТО Ігоря Миколаєнка. Договір зареєстрований в обласному Держгеокадастрі.
— На сьогодні вже зареєстровані 39 договорів, — стверджує Олександр Погорілий. — Під час нашої попередньої зустрічі представник «Обрію» пропонував мені привезти хоч один договір, щоб підтвердити право власності атовців на цю землю. Я привіз кілька примірників.
Юрист Юлія Сучкова, яка приходить на зустріч разом із Сергієм Янком, також демонструє кілька договорів оренди на землю з того ж поля. І стверджує, що їх зареєстрували «Обрію», а сталося це 18‑го квітня цього року. Тобто, знову виходить, що земля — незрозуміло чия.
Перемога у земельній «війні»?
Та суперечка досить швидко вирішується. Михайло Грузін забиває у публічну кадастрову карту номери ділянок із договорів, що надають Олександр Погорілий та Сергій Янко. І тут з’ясовується, що половини ділянок, на які зареєстрував угоди «Обрій», немає на кадастровій карті. Ігор Повідерний пояснює це просто: раніше у ділянок були «старі» кадастрові номери. Потім ділянки були поділені і їм присвоєні вже нові номери. Так от, в угодах Погорілого з натовцями стоять дійсні кадастрові номери. У половині тих договорів, які надав «Обрій», значаться старі номери земельних ділянок, яких в реальності вже не існує.
— Незрозуміло, як вам могли їх зареєструвати за старими номерами! — дивується Ігор Повідерний. — Це вже питання до реєстратора.
Далі в ході зустрічі Олександр Погорілий повідомляє, що земля, на яку вже оформлені договори, буде оброблятися та засіватися. Про ті ділянки, які вже засіяв «Обрій», підприємства будуть домовлятися між собою.
Так чи інакше, але у паперовій «війні» за землю, яку вели новосанжарські атовці майже рік, схоже, незабаром можна буде поставити переможну крапку. Ця історія з землею наводить на кілька позитивних висновників. По-перше, учасники АТО можуть доводити справу до кінця і вирішувати питання документальним шляхом, без крику, без зайвих емоцій, без звинувачень усіх навколо. По-друге, щось таки у державі змінюється. Раніше боротьба громадянина проти системи була практично приреченою на невдачу. Хтось би заніс «валізку» куди треба і знайшлися б у агрофірми «залізні» документи, і залишилися б колишні воїни без землі. Утім, виходить, що насправді не все в Україні купується. І це — маленька перемога, яка не менш цінна, ніж відвойована ділянка рідної землі на фронті.
