8 травня голова громадської організації «Голос Новосанжарщини» Борис Федоренко разом із членами правління цієї організації Володимиром Левицьким, Віктором Дубовичем, Олександром Зінченком та Іриною Зінченко відвідали учасника бойових дій, ветерана праці Анатолія Савича Іопу, вручили йому квіти і подарунок.
У 1943 році Анатолій Савич добровольцем пішов на фронт. У складі 9-го гвардійського корпусу його бойовий шлях проліг через Естонію, Латвію, Литву, Польщу, Німеччину аж до Берліна. Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни, двома медалями «За відвагу», «За звільнення Варшави», має подяку Головнокомандуючого Сталіна. Потім, відразу після закінчення війни, ще шість років служив у збройних силах СРСР на території Німеччини. Повернувшись на батьківщину, продовжив навчання в Київському геологічному технікумі, та невдовзі зрозумів, що геолог — то не його професія, тож вступив до Полтавського педагогічного інституту. І, як зазначив у вітальному слові Віктор Дубович, здійснив ще один подвиг — трудовий, тривалий час очолюючи Нехворощанську школу, виховавши не одне покоління учнів. Завдяки саме його зусиллям у приорільському селі виросло нове триповерхове приміщення навчального закладу. Відтак доречним було вітання і від наймолодшої колеги, майбутнього педагога Аліни Зінченко, яка теж прийшла з букетом травневих квітів поздоровити Анатолія Савича. Нині за плечима у ветерана майже 91 рік, але він почувається бадьорим і життєрадісним. Тож гості бажали йому зоставатися таким ще якомога довше, зичили здоров’я та оптимізму. Наголошували, що покоління Анатолія Савича подарувало нам це свято, яке єднає всіх, учить справжньому патріотизму. Анатолій Савич дякував за поздоровлення, згадував бойових побратимів і той світлий день, коли 72 роки тому почув радісну звістку про Перемогу. Подякувала гостям за цей візит і невістка ветерана Олена Миколаївна Іопа, котра нині допомагає Анатолію Савичу долати труднощі його поважного віку. Зазначила, що для старшого покоління дуже важливою є увага молодших колег, керівників.
Того ж дня член ГО «Голос Новосанжарщини» Микола Артемович Накісько організував для односельців традиційний до цієї дати поминальний обід, що пройшов на одному з нехворощанських кладовищ. Спочатку представники сільської ради провели траурний мітинг, зачитавши прізвища загиблих нехворощан із Книги Пам’яті. Настоятель місцевої Свято-Миколаївської церкви отець Олександр відправив біля Братської могили поминальну панахиду. Потім усі присутні, а зібралося на захід більше 50‑ти чоловік, за спільним столом пом’янули тих, хто віддав своє життя в ім’я миру. Микола Накісько подбав про приготування страв для поминального обіду, місцевий підприємець Анатолій Бичок виділив для цього продукти.
— Доки буде в мене сил, доти щороку я підтримуватиму традицію поминати полеглих солдатів, для яких Друга Світова була дійсно Вітчизняною, бо довелося їм визволяти від фашистської чуми свою Вітчизну, віддати за неї своє життя, — підкреслив Микола Артемович.
