На редакційний сайт надійшов лист. Його автор на ім’я Максим (прізвище ми знаємо, але чоловік не побажав його афішувати) написав коротенький відгук на статтю про тест-драйв препаратів, що призначені для боротьби з колорадським жуком та іншими шкідниками. За це ми Максиму подякували, навіть нетривале електронне листування відбулося. Під час цього чоловік щиро здивувався тому факту, що йому приділили увагу. Мовляв, що я такого незвичайного зробив? Просто взяв і поділився власним досвідом.
Ось саме в тому, що просто взяв і поділився власним досвідом, весь секрет уваги. Максим адекватно відреагував на пропозицію. Що, на жаль, трапляється не надто часто. Чоловік не став писати про всесвітню змову корпорацій, що виробляють засоби захисту рослин, про генномодифіковану картоплю, яка покликана вбити слов’ян, про якісь нікому невідомі і ніким не перевірені міфічні народні способи боротьби з колорадами. Він просто взяв і написав про те, що знає, що перевіряв на власному досвіді, на чому розуміється. Це — по-перше. По-друге, чоловік таки поділився досвідом (ключове слово «поділився»). Не зберіг його як якусь сакральну таємницю, не продав за гроші, а фактично подарував іншим. Беріть. Хочете — користуйтеся, не хочете — теж ваш вибір. При цьому ще й застеріг від можливої небезпеки того чи іншого засобу захисту рослин.
У більшості випадків буває зовсім не так. Приклад — реакція у коментарях і реальному житті на одну з попередніх редакційних під назвою «Два мішки пшениці», у якій мова йшла про проблему з утриманням неофіційного притулку для бродячих тварин. Відгукнулися кілька людей. Один приніс у редакцію невеликий пакет з продуктами, двоє прямо на вулиці передали гроші.
Було ще кілька коментарів на редакційному сайті. Частина коментаторів відреагувала адекватно. Дехто навіть пообіцяв особисто допомогти притулку. Частина інших почали писати про необхідність стерилізації бродячих тварин, заглиблюватися у пошук якихось причинно-наслідкових зв’язків тощо. Донбас чомусь згадали.
Люди добрі, ми чудово знаємо, що тварин потрібно стерилізувати, знаємо і розуміємо й інші причини їх появи на вулицях, усвідомлюємо, що й загальна економічна ситуація в державі на це опосередковано впливає. АЛЕ Ж ТЕКСТ НЕ ПРО ЦЕ!!! Просто дайте грошей або харчів тваринам, бо повмирають. І все. А центри зі стерилізації колись збудують і загальна економічна ситуація покращиться, і за втоплених у відрі кошенят у тюрму садитимуть. За все це потрібно боротися, потрібно критикувати владу, вибирати в неї дійсно достойних людей. Можливо, навіть розкривати світову змову масонів із Путіним та рептилоїдів із Обамою чи ще якоїсь трясці. І так далі, і тому подібне. Усе це правильно. От тільки це буде завтра, а тварини загинуть сьогодні.
Отака історія про адекватність.
