Очевидно, це літо загострило актуальність кримської теми. Не за горами жаркі днини, і як результат – посуха, тож новозбудована північно-кримська гребля, що перекриває потік дніпровських вод до окупованого півострову, дуже доречна. А люди, побравши довгоочікувані відпустки стають більш мобільними, тож перетин кордону з Кримом також опиняється у центрі уваги.
І все б нічого, якби не страждали маленькі дітлахи. Чи ви знали, що українське законодавство вважає малюків, що народилися в Криму після так званого референдуму, неіснуючими? Їх просто нема. Українські РАЦСи дивляться у дитячі оченятка та кажуть: таких осіб не існує, вони для нас не народжувались. Свідоцтва, та медичні довідки про народження видані в Криму батькам – фальшиві. Саме цікаве, що коли цих дітей батьки вивозять ІЗ Криму – навідатись до бабусів-дідусів на гостини, жодних питань у наших прикордонників не виникає, люди вільно проїжджають. А от повернутися додому – то вже проблема. Прикордонники вимагають показати закордонний паспорт малюка. І саме цікаве: нібито Крим - наша територія, а документ потрібен закордонний. Де логіка? Чи ми вже визнали Крим російським? Де про це тоді офіційно сказано?
Так от, щоб оформити закордонний паспорт на дитину (себто довідку, що його замінює для геть маленьких), необхідно йти до паспортного столу, а там, як вже зазначено вище, даних про таких людей немає. Аби їх зареєструвати та отримати офіційне українське свідоцтво про народження, треба йти в суд, бо ж документи вже видані в Криму – недійсні. А як усім відомо, суд – то справа нешвидка. Та ще й треба довести, що то є ваша дитина, а ви – дійсно її народили. Для цього потрібна ціла купа паперів, що можуть хоча б якось надати такі підтвердження. Нагадаю, що всі документи, видані в Криму, вважаються недійсними. Тому у якості доказів слід наводити навіть фотографії з пологового будинку з малючком.
Тож діти лишаються і далі гостити у родичів, а мами й тата чимчикують пішки через кордон і стрімголов починають збирати всілякі документи, аби довести, що їх дитина – то їх дитина.
Тільки мені здається, що після таких подорожей бажання знову виїхати з окупованого півострову в Україну буде знищене вщент? Ось тобі і «єдина країна»…
