У місті якось забуваєш, що зимова природа настільки красива. Там цивілізація псує її первозданність. А тут завмираєш від замилування, і таке відчуття, ніби потрапив на ще не обжиту ніким територію. Ідилія!
Та досить переступити поріг санаторію, як враження відірваності від світу й прогресу миттю розвіюється. Ми — в сучасній здравниці, яка спроможна прийняти водночас 200 осіб і забезпечити їм комфортне проживання, найсучасніші безмедикаментозні методи лікування, а також цікаву програму дозвілля.
Господар, заслужений лікар України, академік УАН Микола Гребельник (на фото) розповідає:
— До нас їдуть люди з хронічними шлунково-кишковими захворюваннями, хворобами печінки, жовчно-вивідних шляхів та підшлункової залози, проктосизмоїдитами, пієлонефритами, проблемами опорно-рухового апарату, органів дихання, урологічними, гінекологічними хворобами та цукровим діабетом. Приїздять і цілком здорові люди. Тим, у кого немає скарг, сприяємо, щоб їх не було якомога довше, а іншим допомагаємо поліпшити здоров’я силою свого професійного вміння та медикооздоровчих препаратів, які маємо в арсеналі. Навіть діагностуємо різними методами й при цьому можемо обстежити як конкретний орган, так і весь організм, та виявити захворювання на стадії доклінічних проявів, що робить лікування особливо ефективним.
Слухаючи Миколу Тимофійовича, важко повірити, що йдеться про санаторій на території нашого полтавського райцентру, а не десь там у Карлових Варах. Уявіть, тут пацієнти розкошують у контрастних, перлинних та мінеральних ваннах (є й улюблена всіма джакузі), їм призначають підводний душ-масаж, сауну й медово-молочні бальнеопроцедури, трускавецький озокерит, пневмовакуумний пресинг. Застосовуються різні види терапії: сорбіційна, голкорефлекторна, лазерна, мануальна,
біоенергетична та ін. Навіть заради самої гірудотерапії, яка дає чудові результати, варто сюди приїхати. Адже хоч п’явками зараз лікують у багатьох профілактичних закладах, зважитися пацієнту на це все ж найкраще в умовах стаціонару.
Головний лікар каже, що найбільше диво санаторію «Псьол» — місцева мінеральна вода «Великобагачанська». Її властивостям він дає дуже високу оцінку. Офіційно і науково Микола Тимофійович це довів ще в 2002 році — захистив дисертацію на тему «Вплив «Великобагачанської» мінеральної води на перебіг хронічного пієлонефриту» і став кандидатом медичних наук.
Проте нам здається, що знаковість санаторно-курортного закладу насамперед у тому, що його вже понад 30 років очолює така унікальна й безмежно віддана справі людина. Саме завдяки ентузіазму Миколи Гребельника тут і є все, що було перелічено вище, — від мінеральних джерел до справжнього тенісного корту, параметри якого головний лікар власноручно вимірював за кордоном. До речі, де б він не перебував, завжди цікавиться організацією санаторно-курортного оздоровлення і обов’язково запозичить якесь ноу-хау. Шкода тільки, каже, що господарі неохоче діляться секретами, особливо з нетрадиційних методів лікування. Проте Миколі Тимофійовичу досить власного досвіду, знання й кмітливості, щоб, як прорік мудрий Сократ, таємне стало явним.
— Основою оздоровлення в санаторії «Псьол» вважаю цілющу воду, чисте повітря й правильно збалансовано дієтичне харчування. Це те, в чому люди, на жаль, себе обмежують, працюючи в прокурених кабінетах чи цехах і перекушуючи на ходу бутербродами, — констатує головний лікар. — Вода наша за складовими наближена до «Моршинської», у ній дещо менше, ніж у «Миргородській», кухонної солі (NaCl), тому добре лікує нирки. Щодо повітря, то воно настільки очищене хвойним лісом, що наші пацієнти буквально п’яніють від цієї свіжості. Ну, а щоб хоч хтось поскаржився на харчування — такого ще не було. Готуємо з якісних перевірених продуктів, враховуємо смаки пацієнтів, індивідуальні уподобання. Одне слово, намагаємося догодити кожному, і по-справжньому щасливі, коли люди повертаються додому веселі й здорові.
Для радості у колективу дійсно є привід: книга відгуків санаторію рясніє вдячними записами. Не вибираючи, читаємо: «З жалем залишаємо цей чарівний куточок і його прекрасних господарів, які так турботливо дбали про наше самопочуття. Спасибі! Подружжя Ярошів». «Низько вклоняємося лікарям від Бога, що вміють повертати здоров’я та створювати затишок і комфорт. Пацієнти з Закревського району Рівненської обл.». «Дуже вдячна за відновлені сили, завжди пам’ятатиму, як добре почувалася під вашою опікою. Тетяна Панібоч». «Я, Греньківський сільський голова з Глобинського району, щиро вдячний всьому високопрофесійному персоналу. Ваша праця й сумління повертають людям не тільки здоров’я, а й віру в добро та щирість».
У цих подяках є прізвища всіх одинадцяти лікарів і обслуговуючого персоналу, а найчастіше пацієнти згадують завідувача медичного відділення Олену Анохіну. Вона тут ще й душа квітникового царства, яким з весни, лишень зацвітають перші тюльпани, й до пізньої осені, допоки палахкотять чорнобривці, щедро яскравіє подвір’я санаторію.
Цікаво, що майже в кожному відгуку йдеться й про культурне дозвілля. Микола Тимофійович розповідає:
— Ми організовуємо для своїх відпочивальників екскурсії та концерти, кінні прогулянки, вони грають у більярд та теніс, відвідують тренажерну залу та бар-ресторан, дивляться телевізор. Бажаючі також користуються послугами косметолога, а в стоматологічному кабінеті можуть не тільки полікувати, а й протезувати чи художньо реставрувати зуби.
Взагалі, слава про чудовий санаторій «Псьол» іде далеко, і Микола Гребельник за багаторічну плідну працю для людей має почесні грамоти (від Кабміну та облради) та цілу низку інших високих відзнак, перерахувати які навіть сам не береться.
Ну що, вам теж захотілося до маленького раю Великої Багачки? Тоді не заздріть тим кільком десяткам щасливих відпочивальників, котрих ми зустріли на території санаторію, а сміливо поповнюйте їх лави! Щоб потрапити в санаторій, вам варто лише від’їхати 70 км від Полтави або стільки ж не доїхати до неї… Ой, та ви про це вже знаєте! Збирайтеся.
