Безпечне медичне обладнання: без сліз не глянеш

У кременчуцьких лікарнях повно застарілого медичного обладнання. Проте воно безпечне і досі ефективне.
Так відповідально заявляють головні лікарі і водночас мріють про сучасні високотехнологічні апарати, на які немає грошей.
Паралельно із цим “сипати сіль на рану” взялося Міністерство охорони здоров’я України. У правлячих головах з’явилася ідея запровадити так званий індекс безпечності лікарень. Він включатиме параметри стану газового обладнання. Звісно, рішення прийняте не випадково. Країну струснуло після того, як 18 січня луганській у лікарні №7 стався вибух кисневих балонів. У результаті чого загинуло шістнадцять осіб, зруйновано будівельні конструкції з п’ятого по третій поверхи.
Уже постфактум міністр охорони здоров’я Василь Князевич почав заявляти, що “обладнання лікарень знаходиться у плачевному стані”. Щоправда, поки ретельно перевірені тільки медустанови Луганщини. А як бути з рештою?
Загальна селекторна нарада МОЗу із регіонами, що відбулася 29 січня, якраз присвячувалася безпечності лікарень та модернізації кисневого обладнання. Щоправда, конкретики у розмовах було мало. Все, що потрібно, – гроші…
Поки провідні медики країни проводять консультації з міжнародними організаціями, лікарні на місцях безповоротно старіють.

Апарати з часів Радянського Союзу
Якщо вже й говорити про безпечність, то згадати можна не тільки серйозне обладнання, а й звичайні тапчани, на які кладуть пацієнтів.
“Лікарні вже 45 років. Саме стільки і нашим тапчанам. Чи варто казати, що це ненормально?” – запитує головний лікар Третьої міської лікарні Антоніна Будельова.
Заміни також потребують старі апарати для дихання, рентгенапарат, який коштує 1 200 000 гривень, та операційні столи – кожен по 20 тисяч гривень.
Звісно, старе обладнання функціонує і безпечне для пацієнтів та медиків. Проте його можливості вже не відповідають сучасним вимогам”.
А міська дитяча лакарня потребує нового наркозно-дихального апарату, вартість якого обчислюється сотнями тисяч гривень.
“Зрозуміло, що він необхідний під час проведення операційного втручання. Так, у медустанові купа застарілого обладнання. Проте ми вчасно проводимо всі необхідні процедури, робимо метрологічні обстеження. Тож техніка функціонує, дає результати і є безпечною”, – пояснює заступник головного лікаря з медичної частини Валентина Бондар.
Наприкінці минулого року міська дитяча лікарня отримала конче необхідний для порятунку життя сучасний апарат штучної вентиляції легень. Можна вважати, одне бажання все ж збулося.
Про безпечність П’ятої міської лікарні заявляє її головний лікар Максим Середа. У своїй роботі тамтешні медики не використовують кисневих апаратів.
“Максимум – для приготування кисневих коктейлів. Та ті “конструкції” не створюють загрози, – посміхається лікар і продовжує: Ось рентгенапарат у нас уже багато бачив на своєму віку. Та за рахунок відносно невеликого навантаження на нього він почувається “здоровим”, дає якісні знімки. Минулого року йому провели капремонт. У нас близько 50 одиниць фізіотерапевтичного обладнання, яке не назвеш сучасним. Його роботу регулярно контролюють фахівці “Медтехніки”. Звісно, я б дуже хотів, щоб наша медицина була прогресивною, та на це потрібні кошти…”
Спочатку відмовлявся від будь-яких коментарів головний лікар Першої міської лікарні Віктор Ліненко. Його позицію легко зрозуміти лише з перших слів: “А що розмовляти, якщо грошей немає? Якщо дірява економіка не дозволяє оснастити лікарні реальною апаратурою, то про неї залишається мріяти.
“Так, є бажання замінити рентгенапарат, стареньке лабораторне обладнання. Нам пощастило обзавестися новим апаратом УЗД. Поки це все”.
Якщо підсумувати слова медиків, то на думку спадає тільки одне: обладнання безпечне, та без сліз на нього не глянеш. І з огляду на сьогоднішню Україну “плакати” ще довго.
За даними міськСЕС, на початок року 82% медичного обладнання у кременчуцьких лікарнях є морально і технічно застарілим.

Логін:
Пароль:
запам'ятати