Про незвичайну знахідку Малоперещепинського сільського голову Миколу Сімійона повідомила виконуюча обов’язки директора школи Людмила Дем’яненко. Як з’ясувалося, учні місцевої школи почали приносити на уроки пакетики із рибою невідомого походження, їсти її та продавати іншим школярам. Великих грошей не просили — віддавали пакетик за 50 копійок або за 1 гривню. Коли педагоги почали розпитувати дітей, то скоро дізналися, що цю рибу діти знайшли у закинутій хаті в селі Велике Болото. Про це негайно і повідомили сільського голову.
Микола Сімійон одразу зателефонував до головного санітарного лікаря району Олександра Пантелея. Але той відповів, що нічим допомогти не може, позаяк вирішення питання із знайденою рибою не належить до компетенції санітарно-епідемічної служби. Тоді сільський голова звернувся із заявою до начальника райвідділу міліції Валерія Джежелого і попрохав прислати працівників міліції для обстеження будинку у Великому Болоті. У цьому домі колись мешкала Марія Максимівна Кошель. Померла старенька у 2000-му році, спадкоємці до сільської ради не зверталися, так хата і пустувала дев’ять років, поступово обвалюючись та заростаючи бур’янами.
За деякий час до будинку у Великому Болоті прибула група правоохоронців на чолі з начальником відділу по боротьбі з економічною злочинністю Сергієм Гасановим. Міліціонери проникли до середини приміщення і були просто вражені — старенька хата була під саму стелю забита упаковками із рибою. Як з’ясувалося пізніше, у будинку знаходилось більше 8 тисяч коробок із продукцією, яку ми звикли бачити на прилавках чи не кожного магазину: «Тещин язык», «Ледяная спинка», «Паутинка», «Щупальцы кальмара», «Камбала», «Корюшка» і так далі. Якщо у вас від прочитання цього переліку мимоволі побігли слинки — то цілком даремно. Адже із зазначених на упаковках датах правоохоронці визначили, що увесь вміст старої хати є простроченим товаром, непридатним для споживання. На коробках і пакетиках були зазначено 2006 і 2007 роки виготовлення при тому, що зазначений тут же термін придатності товару становив усього 12 місяців. На усіх упаковках було зазначену і фірму-виробника — чудово відомі всім «Дальние острова». Як прострочена продукція потрапила у стареньку хату, мали з’ясовувати компетентні органи. А поки що ящики потрібно було вивезти із будинку. Місцевий земельний орендар — товариство «Аршиця» — надав трактор, знайшли помічників-вантажників і за деякий час хату спорожнили. До вагончика, що належить приватному підприємцю Анатолію Гарбузову, перевезли чотири великих тракторних причепи.
На тому наступила пауза. Аж до понеділка, 7 вересня. У цей день до Малої Перещепини з’їхалась чисельна делегація: заступник начальника Полтавської обласної ветеринарної міліції Володимир Передерій, старший інспектор Полтавської обласної ветеринарної міліції Микола Васюта, начальник ветеринарної служби Новосанжарського району Зоя Ащеулова, начальник відділу по боротьбі з економічною злочинністю Сергій Гасанов. Усі вони зібрались, аби швидше вирішити питання із утилізацією знайденої риби. Адже час ішов, риба лежала у вагончику і з нею потрібно було щось робити. Та, як виявилось, утилізувати її є справою непростою. Хтось мав дати висновок, що ця риба дійсно непридатна і має бути знищена. Але хто? Ветеринарна служба? Зоя Ащеулова відповіла заперечно.
— Якби це була необроблена продукція — вона була б наша, — пояснила Зоя Анатоліївна. — А в даному випадку, як оброблена продукція, вона відноситься до компетенції санепідемстанції, яка і має давати якийсь висновок.
Щоб дізнатися цей висновок, потрібно було запросити до Малої Перещепини Олександра Пантелея. Та зв’язатися із ним виявилося не так просто. Олександр Григорович чи то не міг, чи то не хотів порадувати шановне товариство своєю присутністю. Емоційний та енергійний Микола Сімійон, запалившись, телефонував і до обласної санстанції, і до заступника голови ОДА Надії М’якушко, аби, нарешті, отримати від когось допомогу у ситуації, що склалася. Нарешті, він подзвонив до виконуючого обов’язки голови Новосанжарської РДА Анатолія Мокляка. Анатолій Павлович за годину розшукав головного санітарного лікаря району і вони разом приїхали до Малої Перещепини. Але проблеми, на жаль, це не вирішило. Олександр Пантелей переконував присутніх, що проведення експертизи знайденої риби не є компетенцією санепідемстанції. Натомість зазначив, що рішення про утилізацію має приймати місцевий орган самоврядування, тобто сільська рада. Микола Сімійон такою відповіддю був неабияк обурений і обіцяв наступного ж дня з’ясувати у прокурора — хто ж саме має займатися утилізацією. Ситуація заходила у глухий кут. Нарешті, Олександр Пантелей після телефонної консультації із своїм обласним керівництвом сказав, що наступного дня разом із Сергієм Гасановим відвезе до Полтави зразки знайденої риби і там дадуть відповідний документ. На тому всі запрошені і роз’їхались — дещо засмучені даремно убитим часом і обнадієні завтрашнім днем.
Наступного дня по обіді Сергій Гасанов таки привіз необхідний висновок, який підписав заступник начальника Полтавської обласної санепідемстанції Микола Асаул. Риба була із простроченим терміном споживання до того ж, зрозуміло, не мала ніяких супровідних документів, тому мала бути знищена. Крім цього, старший помічник прокурора Новосанжарського району Олександр Дубович направив до сільської ради припис про негайну утилізацію риби. Того ж таки дня ящики із рибою були вивезені на малоперещепинське сміттєзвалище і спалені. Горіла рибка доволі непогано навіть без бензину, от тільки «пахло» від палаючих ящиків не дуже приємно.
Прострочена продукція згоріла. Тепер правоохоронцям належить знайти власника імпровізованого «складу». А також з’ясувати, з якою метою він зберігав непридатну для продажу рибку.
