У останні кілька днів автор був підданий гострій критиці за свої коментарі у Фейсбуці. Там описувалась реальна життєва ситуація, коли пасажирка, яку підвозив до Бутенок і з якою говорив про місцеву і Кобеляцьку міську владу, відверто сказала, що сама крала б із бюджету, аби була при владі. Після цього і десятків інших епізодів зробив для себе висновок, що нині українське суспільство не готове до остаточного викорінення корупції. На словах люди обурюються, але в реальному житті сприймають це явище як цілком нормальне.
За це мене розкритикували аж до звинувачення у корупційних діяннях. Наведенням прикладів, як це часто буває, критики себе не обтяжували.
Між тим, у середу на ринку, уточнюючи ціни для традиційної газетної рубрики, став учасником ще однією цікавою розмови. Одна з жінок, яка продавала свій крам, сказала:
— Напиши про те, що перед виборами і фермери зерно дешеве вивозили, і м’ясом дешевим із машин торгували. А зараз цього немає. Нікому ми не потрібні без виборів. Не вірять люди вже нікому.
Одразу захотілося задати цинічне запитання:
— А як знову м’ясо дешеве привезуть, то знову повірите? І проголосуєте?
У принципі, як на мене, цей епізод є черговим підтвердженням тотальної корумпованості українського суспільства. І я зовсім не стверджую, що є Д’Артаньяном, а всі інші… Так і на мені лежить подібний гріх.
Одночасно я не засуджую суспільство за це. Є багато чинників, які просто примушують людей вдаватися до корупції. Інакше вони просто не вирішать свої, інколи життєво важливі, питання. І жоден політик, жодна партія одномоментно не зможе подолати проблему корупції. Я навіть ознаку для себе вивів. Якщо політик будує свою виборчу кампанію на лозунгах боротьби із корупцією, то не проголосую за нього ніколи. Тому що він бреше. І сказати йому більше нічого. Краще б він про економіку говорив.
Днями прочитав статтю чоловіка, якого вважаю набагато розумнішим і ерудованішим за себе. Мова йде про Олександра Пасхавера. А стаття називається «У пошуках точки відліку». Думки автора перекликаються з моїми. Я теж думаю, що Україна поволі йде, ні, навіть повзе до Європи. Але ще років двадцять не буде багатою державою. Хоча остання теза не означає, що ми залишимося жебраками. Крім того, Пасхавер теж пише, що за рік, два і навіть десятиліття корупцію в Україні викорінити не вдасться, адже суспільство сприймає її як норму.
Але таки вдасться. І є цьому підтвердження. Днями автор як приватний підприємець узяв участь в електронних торгах на майданчику держзакупівель Прозорро. І виграв їх. Початкова сума аукціону, де соцустанова купляла картоплю, становила 96 тисяч гривень. Остаточна — 65 тисяч. От і порахуйте, скільки зекономила держава. До речі, ціна кілограма вийшла 3,92.
Так що, поволі повземо до європейських стандартів. Не одразу, але все буде добре.
