Основоположник гомеопатії - лохвичанин Дем'ян Попов

3 листопада 1899 року у селі Гапонівці (тепер – Яблунівка) народився в сім’ї козака Дем’ян Володимирович Попов, видатний український лікар, основоположник гомеопатії в нашій країні. Дем'ян Попов в 7 років залишився без опіки матері, навчався в церковнопарафіяльній школі в Гапонівці, потім – в інтернаті в Харківцях, а згодом – в комерційному училищі в Лохвиці, пізніше студіював архітектуру в Одесі, але зрештою – закінчив у 1925 році медінститут, десять років працював хірургом, завідучим лікарнями у Молдавії та селі Устинівка Кіровоградщині. і все своє життя присвятив зціленню людей та гомеопатії, проконсультував особисто близько мільйона (!!) хворих, був твердим посдідовником становлення і основоположником в Україні гомеопатичної школи німецького дослідника й вченого Самюеля Христіана Ганемана (1755-1843). Д.В.Попова у 1981 році було нагороджено медаллю Міжнародної Гомеопатичної Організації, а у 1989 році – орденом Трудового Червоного прапора.
Наразі є досить відомою Гомеопатичний центр імені Д.Попова у Києві та Гомеопатична фірма “Попови та Ко”, якими опікуються зокрема, донька професора Попова – віце-президент Міжнародної гомеопатичної Організації, заслужений лікар України - Тетяна Дем'янівна Попова та внуки нашого земляка – Антон, Володимир та Дем’ян. Центр співпрацює з подібними інститутами та центрами в Франції, Англії, Німеччині, Нідерландах, Мексиці, Індії, США та інших країнах. Ректором Інституту Гомеопатії є Президент Асоціації гомеопатів України, кандидат медичних наук Антон Попов, який провадить також і курси післядипломної освіти вчителів, в Інституті працюють вчені Є.Ф.Фінберг, В.О.Тарасюк, О.П.Богачук, З.М.Дергачева., Д.О.Нечушкін та інші.
Тетяна Дем’янівна Попова у 1955 році закінчила Київський медичний інститут, а від 1956 стала гомеопатом. Протягом півстоліття своєї натхненної праці стала автором ряду книг, доповідей, посібників, організатором міжнародних гомеопатичних конгресів.
Як, пригадує Тетяна Дем'янівна Попова її Тато у липні 1990 року, спокійно та веклично закінчив свій земний шлях, махнувши руками наостаннє: “Я відлітаю!”. ...А на фасаді приміщення теперішнього Лохвицького медичного училища наприкінці квітня 1998 року відкрито лише меморіальну дошку на честь уславленого Дем'яна Володимировича.
Наша рідна Лохвиччина, яка перед віками, заводолівши лісистими узбережжями Сули й Сухої Лохвиці, стала міцним торговельно-промисловим краєм Центральної України навіть у складі Російської імперії ніколи не давала замовкнути згадкам і традиціям національного минулого. Її жителі не тільки бачити цю красу, але й відчували її душею і полюбили серцем.

Логін:
Пароль:
запам'ятати