При чому програли ще до завершення офіційного підрахунку голосів. І справа не в перемозі Інни Коби чи невиграші когось із її конкурентів. Справа у самих новосанжарцях, які у своїй більшості відмовились від свого права обирати.
Найважливіші для новоствореної Новосанжарської об’єднаної громади вибори відвідала лише третина мешканців селища. Близько 4 тисяч виборців, які могли змінити результат голосування більш ніж кардинально, на дільниці просто не прийшли. І вже наступного дня після виборів частина з тих, хто не голосував, продовжили поширювати давно завчену мантру: «Усе вже вирішили і без нас, мій голос нічого б не змінив».
— Я не ходив голосувати. Я і так знав, що переможе кандидат такий-то, якого підтримував депутат такий-то, — за тиждень після виборів філософськи розповідатиме автору молодий новосанжарець, який має мізки, має руки, але, як і багато українців, тішить себе тим, що від нього нічого не залежить.
Ну якщо вам зручно так думати — заспокоюйте себе цим. Але це не так. Якщо б хоча б четверта частина тих, хто взагалі не голосував, прийшли б на вибори і віддали свій голос, приміром, за Романа Бобонця, він би цілком міг стати головою громади. А що? Єдине нове обличчя серед кандидатів. Таким чином вам цілком під силу було втілити бодай на місцевому рівні те, чого ви так запекло вимагаєте від політики високого рівня: зміни старих облич на нові.
Така низька явка новосанжарців на вибори насторожує й з іншого приводу. Якщо ці люди відмовляються від права владу обирати, то чи будуть вони користуватися іншим правом: цю ж владу контролювати? Чи будуть ті, хто не ходить на вибори, цікавитись використанням коштів із бюджету, який у об’єднаної громади має бути в рази більшим? Чи будуть? Не певен. Чи будуть вони брати участь у створенні проектів, під які можна буде отримати кошти з обласного, районного чи громадського бюджету? Навряд чи. Адже будь-який аргумент розіб’ється їх переконанням: «Так від нас нічого не залежить! Усе одно гроші підуть туди, куди треба їм, а не нам».
Саме тому, на думку автора, ці вибори програли не Геннадій Супрун, Борис Федоренко чи Роман Бобонець. Вибори програли Нові Санжари. Не як селище, а як сукупність людей, які б разом мали бажання розвиватися.
Утім, це лише авторська думка. Можливо, участь жителів селища у виборах не настільки показова. І Нові Санжари розвиватимуться незалежно від того, ходять їх жителі на вибори чи ні. Це ми побачимо вже в перший рік існування об’єднаної громади.
