Після того, як у газеті «ЕХО» була надрукована стаття під назвою «Могилівський листопад: школу ремонтують, діти вчаться, батьки мітингують», а на редакційному сайті з’явилося відповідне відео, ситуація одержала розвиток.
Нагадаємо, що в публікації та відеосюжеті мова йшла про ситуацію, що склалася навколо ремонту школи в Могилівській об’єднаній громаді. Ремонтні роботи тривають уже близько року. Зокрема, робітники замінюють дах на учбовому корпусі. Це породжує певні незручності як для вчителів, так і для учнів. Крім того, на початку листопада виникли проблеми з опаленням. У класах, де навчаються школярі, температура повітря була на рівні +9° — +10° за Цельсієм. Зручними для навчання такі умови назвати не можна. У результаті уроки в навчальному закладі скорочувалися.
Частина батьків зібралися для того, щоб висловити передусім керівництву громади своє невдоволення ситуацією. На думку людей, ремонтні роботи занадто затяглися у часі, а найняті працівники трудяться не дуже ефективно. Прозвучали й інші претензії на адресу керівництва громади.
Після зібрання події почали розвиватися наступним чином.
Перше, і це головне, — у школі стало тепліше. Нарешті запрацювала система опалення. Про це повідомили місцеві жителі. Редакція далека від думки, що причиною цього стала публікація в газеті чи навіть мітинг батьків. Швидше за все, це є звичайним збігом обставин. Просто нарешті вдалося запустити обладнання, яке виходило з ладу.
По-друге, в редакцію передали листа. Коротко про його зміст. Автор чи автори стверджують, що інформація про ситуацію в Могилівській школі редакцією «ЕХО» подана необ’єктивно. При цьому вони нічого не вимагають. Але не це важливо. Важливо те, що стаття підписана «Батьківський комітет школи». Ми передали посереднику, від якого надійшов лист, свою вимогу ідентифікувати автора чи авторів, надали телефон для зв’язку. Адже «батьківський комітет» не є підписом. Це дуже схоже на «групу товаріщєй» або звичайнісіньку анонімку. Відповіді ми не отримали.
Третє і найцікавіше. Під час зібрання батьків під школою була оприлюднена інформація про нібито величезні премії, які отримує керівництво громади та дирекція школи. Говорили про 50 тисяч гривень премії для директора та 300‑відсоткову премію для голови, заступника і секретаря громади. Людей це обурювало. Вони говорили, що не можна платити такі премії у той час, коли коштів не вистачає на ремонт школи. Уже після розмови під школою до редакції телефонували інші жителі Могилева і теж обурювалися зависокими (на їх думку) преміями для посадовців.
Ми вирішили перевірити наведені факти, направивши у Могилівську громаду запит про надання публічної інформації. Але нас випередили. Жителька Могилівської громади, вона ж її депутат, Ольга Бреславець почала збирати інформацію раніше.
Ольга Іванівна розповіла редакції, що спочатку вона задала питання про розміри преміювання усно, під час сесії ради громади. Їй порекомендували направити письмовий запит. Що Ольга Іванівна і зробила як депутат. 13 листопада вона отримала відповідь. До листа, підписаного «головою виконкому» (цитата) Валерієм Дружком, був доданий документ під назвою «Фонд преміювання за січень-жовтень 2017 року Могилівської ОТГ». У ньому були надруковані дані про розміри премій, які отримували як керівники громади, так і спеціалісти, технічні працівники, педагоги школи і дитячих садків. Загалом список із 74 осіб.
Отримавши ці документи, Ольга Бреславець скопіювала їх і вивісила на дошці оголошень. І ось що відбулося далі. Говорить Ольга Бреславець:
— Мені почали телефонувати. Представлялись вчителями і працівниками дитсадків. Я знаю декого з цих людей, вони там і працюють. Вони говорили, що я, оприлюднивши цю інформацію, порушила їх права і якихось два закони України. При цьому, які саме закони, які статті з них — мені ніхто не сказав. Я вважаю, що нічого не порушувала. Якби інформація була секретною чи конфіденційною, мені б її не надали. Я зробила те, що мене просили мої виборці. Люди хотіли дізнатися правду про премії — я їм повідомила, розмістивши офіційну відповідь на дошці оголошень.
Дійсно, юристи, з якими редакція проконсультувалася з цього приводу, підтвердили, що Ольга Бреславець ніяких законів не порушувала. Як і не порушувала прав людей, прізвища яких є у списку на преміювання. Адже Бреславець отримала інформацію в законний спосіб, шляхом подання запиту. А далі, як велить стаття 34 Конституції України, розпорядилася нею на власний розсуд: розмістила на дошці оголошень.
Якщо ж громадяни вважають, що дані про розміри отриманих ними премій є конфіденційною інформацією, то претензії вони мають пред’являти не депутату Бреславець, а установі, яка надала їй ці дані. Конкретніше — В. В. Дружко та О. О. Котенко. Саме ці прізвища як відповідальних осіб, щоправда, без «живих» підписів, указані в документі про фонд преміювання.
Ми не будемо наводити повністю весь список премійованих. Більшість із них — учителі. Вони отримали одноразове заохочення у вересні. Швидше за все, це була премія до професійного свята. Трішки детальніше зупинимося на виплатах керівному складу школи і громади. Судячи із документа, директор школи Леся Моня не отримувала ніяких величезних виплат, про які говорять у Могилеві. Дехто стверджує, що керівник була премійована у сумі 50 тисяч гривень. Це — неправда. Моня, як і її колеги, отримала премію до професійного свята у розмірі 3032 гривні. Педагоги отримали ще менше.
Керівництво громади було премійоване у більших розмірах. Преміювання відбувалося згідно рішень сесій, за які голосували депутати 22 грудня 2016 року, 11 квітня та 14 липня 2017 року. Відповідна інформація розміщена на офіційному сайті громади. І хоча дехто з депутатів стверджує, що не голосував за ці рішення, у редакції на сьогодні немає підстав не довіряти офіційним документам. У грудні 2016 року депутати проголосували за те, щоб преміювати голову, заступника і секретаря у розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням інших надбавок; у квітні — у розмірі 200 відсотків. Це рішення було прийняте на весь другий квартал. Потім у липні на друге півріччя 2017 року встановили премії у розмірі 100 відсотків.
Усього за десять місяців цього року Валерій Дружко отримав 62838 гривень 80 копійок преміальних, заступник голови Тетяна Смірнова — 66963 гривні, секретар Валентина Невтриніс — 38189 гривень. Загальний фонд преміювання за 10 місяців становить 419944 гривні 14 копійок.
У принципі, зарплати і премії керівництва громади гігантськими назвати не можна. Якщо посадовець за дійсно кваліфіковану і відповідальну роботу щомісяця отримує 12-15 тисяч гривень «на руки», то це є нормальним. А от чи заслужили такі премії керівники, чи дійсно відповідально і кваліфіковано вони працюють — вирішувати лише громаді й депутатам, яких вона обрала.
