Зараз у Бутенках триває грандіозне і довгоочікуване будівництво нової дороги, що з’єднає Дніпро та Решетилівку. Зараз шляховики споруджують гігантську розв’язку на перетині двох важливих автодоріг та шляхопровід через залізничний переїзд. І нібито всі мають лише радіти з цього приводу. Але дехто з мешканців Бутенок говорить, що може просто не дожити до завершення робіт, потерпаючи від постійного шуму будівельних механізмів.
Є такий відомий вираз «Ліс рубають, тріски летять». Він, про те, що під час будь-яких грандіозних і потрібних державі подій чи заходів частенько нехтують менш важливими моментами. Погано, що за тими, менш важливими, моментами завжди стоять люди. Саме вони є тими живими трісками, на які не звертають уваги при вирішенні великих державних справ. А хочеться, щоб звертали.
До редакції зателефонувала жителька Бутенок Лариса Славна. 69‑річна жінка розповіла, що вона дуже потерпає від шуму, який кожного для спричиняють будівельні механізми, задіяні на будівництві шляхопроводу через залізничний переїзд. Будівництво ведеться за якихось тридцять метрів від будинку, у якому живе Лариса Лазарівна. Крім того, жінка поскаржилася на те, що потужна техніка фактично знищила під’їзд до її оселі. А вона хворіє, нещодавно перенесла інсульт. Лариса Славна каже:
— Якщо мені, не дай Боже, стане зле, то «швидка» до мене не доїде. І на ношах мене до машини не донесуть, у багнюці загрузнуть люди. Приїдьте, напишіть про мою біду».
Лариса Лазарівна також повідомила, що, крім газети, звернулася до народного депутата Андрія Реки. Той порадив їй написати заяву у прокуратуру. До речі, заяву написати міг би і сам Андрій Олександрович. Чомусь здається, що на неї зреагували б швидше, чим на звернення пенсіонерки з Бутенок.
Особливо дошкуляє пенсіонерці робота потужного «молота», котрий забиває в ґрунт величезні бетонні та залізні конструкції. Вона розповідає:
— Воно бахкає так, що стіни тріщать. А в мене голова починає страшенно боліти. У мене ж два інсульти було. Не знаю, чи доживу до кінця того будівництва.
Коли у вівторок 4 грудня ми приїхали в Бутенки до будинку, в якому проживає Лариса Лазарівна, величезний «молот» не працював. Але шуму вистачало і без нього. Інші механізми працювали також досить гучно.
Спілкуючись, Лариса Лазарівна до сказаного під час телефонної розмови додала:
— Вони ж ще й мою землю заберуть. За неї то ніби заплатять. Та не знаю, наскільки мені тих грошей вистачить. А я ж ту земельку щороку засівала пшеницею. Зерно продавала і тих грошей на ліки вистачало. Я розумію, що дорогу робити потрібно. Скаржитимусь я чи ні, а її робитимуть. Та хоча б хтось якусь увагу до мене виявив та спитав, чим допомогти, поспівчував. Знаєте, добре слово та увага теж важливі.
Соціальний працівник, яка того дня якраз прийшла допомагати своїй підопічній, додала:
— Мені то особисто не шумить, я далеко звідси живу. Але ж доїхати до Лариси Лазарівни таки неможливо. Та невже вони не можуть якихось дві-три машини щебеню висипати. Для них це копійки. А «швидка» доїде ж таки.
Сусідка Лариси Славної Тамара Чудо налаштована рішуче. Вона каже:
— Пішли вони на … зі своєю стройкою. Я виселятися не буду. Гроші вони мені, бачте, заплатять. І що я робитиму з тими грошима. Де я іншу хату куплю? От якби завчасно мені інше, краще, житло запропонували, то я б подумала. А так — нехай судяться з бабою.
Потрібно зауважити, що в Україні є законодавство, яке регулює подібні питання (мова йде про допустимий граничний рівень шуму). Є й відповідні санітарні норми. Але для того, щоб перевірити, чи перевищує рівень шуму на будівництві, потрібно провести заміри. Їх можуть зробити працівники ДУ Кобеляцький МВПЛДУ Полтавського ОЛЦ МОЗу України, простіше кажучи, санстанції. Та для цього Лариса Славна повинна заплатити гроші за дослідження. Їх у неї немає. Замовником дослідження може виступити і Бутенківська сільська рада. І сільський голова Микола Скрильник, і представник депутатської групи «Справедливі Бутенки» Павло Гунжель запевнили, що після звернення пенсіонерки до них, відреагують адекватно. Тобто, оплатять проведення досліджень.
