Узимку є чимало свят, які полюбляють і дорослі, і діти. Сьогодні майже кожна дитина чекає на подарунок не лише від Діда Мороза, а й від Святого Миколая. Це свято відзначають православні й католики.
У православних християн Миколаєвими вважаються свята Варвари, Сави та Миколая.
Нині ми пов’язуємо Свято Миколая тільки з подарунками і часто навіть не здогадуємося про глибоке релігійне коріння та особливості відзначення цього свята нашими предками. Давайте детальніше познайомимося з Миколаєвими святами.
17 грудня — Варвара, покровителька гірників і жінок
Святу Варвару вважають покровителькою гірників усього світу та жінок. До неї звертаються у молитвах про одужання тяжкохворих. Саме тому в Україні день Святої Варвари (17 грудня) святкували лише жінки. Дівчата готували вареники з маком чи сиром. Також у День святої Варвари дівчата ворожили на долю. У цей день вони йшли в сад, ламали гілку вишні та ставили її у воду. Якщо на Різдво гілочки зацвітали, то це віщувало шлюб цього року. Якщо ж ні — сидіти в дівках.
18 грудня — Сава, батько зимового Миколи
На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучматити». Хто ж не працював, то казали: «Савила та варварила і сорочки собі не справила; Сави і Варвари на мені сорочку обірвали»…
19 грудня — день Святого Миколая
Миколая називають Чудотворцем, адже з його ім’ям пов’язано багато легенд. Хоча насправді він був історичною постаттю. Народився у 270 році нашої ери в Патарі (сучасна Туреччина). Батьки хлопчика жили заможно та глибоко вірили в Бога, тому виховували сина у християнському дусі. Ледь досягнувши повноліття, юнак втратив своїх маму й тата, а спадок, який вони йому залишили, віддав на допомогу нужденним.
Вважається, що Миколай завжди опікувався дітьми з бідних родин: годував, дарував подарунки і теплі речі. За однією версією, він вирішив допомогти трьом дівчаткам, у яких не було приданого, і став таємно приносити до їхнього будинку золоті монети. Звідси і виникла традиція залишати дітям подарунки та солодощі під подушкою. Після допомоги сестрам, Микола продовжував здійснювати підтримку для бідних городян, залишаючись непоміченим і дивуючи все місто.
Якось юнакові таки не вдалося втаїти своїх добрих діянь. Городяни вистежили Миколая. За такі милосердні справи містяни обрали його своїм єпископом.
Після смерті єпископа у місті почали відбуватися чудеса: хворі, які приходили до його могили, зцілювалися, а образ Миколая захищав людей у далеких подорожах та життєвих незгодах. Після всіх цих чудес Ніколауса долучили до лику святих.
В Україну культ Миколая-чудотворця прийшов разом із християнством. Про це свідчать церкви та храми, які збудували на честь цього святого. У ХІ столітті храм звели на Аскольдовій горі у Києві, а через два століття — у Львові, під горою Будельниця (Княжа).
У народі вважають, що Святий Миколай піклується про мандрівників, водіїв, туристів, воїнів. Також Миколай — покровитель дітей, молоді і завжди опікується їх життям та навчанням.
Вважається, що в ніч на 19 грудня сивобородий чоловік із мішком подарунків спускається з небес і в супроводі своїх помічників, янгола та чортика, обходить домівки, де є діти. Якщо янгол переконує, що впродовж року дитина була слухняна, Миколай покладе під подушку подарунок. Якщо ж чортик доведе, що малеча прогрішилась, — різочку.
Традиції відзначення. У давнину дорослі в цей день сходилися варити пиво та веселилися. Після застілля запрягали в сани коней і каталися навколо села. На Харківщині 19 грудня варили кутю та узвар, щоб у наступному році щедро вродили жито і плоди. На Поділлі в це свято ранком на подвір’я першим мав вийти господар і обов’язково завітати до худоби з їжею. На Київщини домашню скотину господарі кропили свяченою водою та зіллям, просили святого Миколая вберегти усю сім’ю і господарство від лиха.
Важливим 19 грудня було і для дівчат, які готувалися стати під вінець. Оскільки засватати їх могли перед Різдвом, вони заздалегідь готували одяг і прикраси, у яких мали зустрічати сватів, а також прибирали в помешканні.
У цей день зранку проводиться церковна служба на честь святого, після чого можна зібратися за святковим столом. Пам’ятайте, що потрібно готувати лише ті страви, які допускає Різдвяний піст: борщ без м’яса, смажену рибу, пироги та вареники з овочевими начинками, соління, булочки, пряники.
Прикмети. Існує чимало прикмет передбачення погоди, пов’язаних зі Святим Миколаєм. Кажуть, що коли на Миколая піде дощ, то буде гарний урожай озимини. А якщо мороз цього дня буде, то городина вродить рясно. Якщо гілки оповиті інеєм, то варто чекати багато хліба. За погодою в цей день визначають, яким буде літній Миколай. Кажуть, скільки випало снігу на 19 грудня, стільки ж трави буде 22 травня.
Як святкують Миколая за кордоном
У Німеччині батьки дарували своїм дітям на свято новий одяг. А згодом почали робити це таємно, вночі, щоб малеча повірила в чудеса Божого угодника. Окрім одягу, діткам дарували ласощі, іграшки та шкільне приладдя.
У голландський Роттердам святитель щороку припливає на човні з Іспанії, у місто він в’їжджає на коні, якого звати Амеріго, і тримає в руках єпископську палицю. Напередодні такого візиту дітвора акуратно розкладає перед вхідними дверима начищене взуття, щоб Миколай поклав туди солодощі. Для Амеріго діти залишають гостинці: кілька морквинок і трішки сіна.
У французькому місті Сан-Ніколя-де-Пор (Лотарингія) організовують цілу процесію, що ввечері рухається головними вулицями. Її очолює старець Миколай, поруч — привид, який у своїх руках несе різки, щоб ними впродовж шляху шмагати неслухняних дітей. Якщо такі знайдуться, їх хутчіш забирають у мішок.
А от у Польщі напередодні свята малеча розвішує біля каміна білі панчохи і сподівається, що вранці знайде там цукерки та горіхи.
