8 грудня у Царичанській центральній бібліотеці відбувся творчий вечір поета з Михайлівки Михайла Дяченка «Всі багатства душі вам віддаю».
Михайло Григорович Дяченко знаний на Приоріллі як майстер неповторного поетичного стилю. Народився він 15 серпня 1947 року. Усе своє свідоме життя прожив у рідній Михайлівці.
Наш земляк — член Національної Спілки письменників України, лауреат обласної літературної премії імені Миколи Шутя. Друкувати свої твори поет почав ще у студентські роки. Його вірші, афоризми, статті, пісні та переклади з’являлись друком в обласних та республіканських газетах, журналах «Вітчизна», «Україна», «Дніпро», «Київ», «Січеслав», у колективних збірках «Провесінь», «Україно, ти моя молитва…», альманахах «Вітрила», «Роксоланія», «Свічадо». Михайло Дяченко — один із авторів «Антології поезії Придніпров’я» і збірника «Слово про літературу та письменників Придніпров’я», «Шевченкіани Придніпров’я», альманаху «Степова Еллада», автор збірок поезії «Іще зозулі голос не погас» (1991), «Свято білої Лілеї» (1997), а також різножанрових книг (поезії, переклади, ессеї, епістолярій, уривки із щоденника, афоризми тощо), «Музика і мати» (2008), «Фієста серця» (2012), «Відродження у Відродження» (2015). Дяченко уклав і видав поетичну антологію «Підручник з поезії» у 2‑х томах (2013) та «Підручник з поезії» у 9 додатках (2016). Крім того, Михайло Григорович поклав на музику 20 віршів, як своїх, так і інших поетів. Як зазначив сам поет, свої книги він видавав власним коштом. Єдиний раз допоміг у виданні збірки тодішній колгосп «Авангард».
Вірші Михайла Дяченка ідуть від землі, наснагу їм дає хліборобський орільський край. Витончене поетичне письмо автора має якусь особливу, заворожуючу силу. У слові поета відчувається музика: «Ти в лункій самоті, ти, мов пісня, лелієш ізнов… Хай до тебе в цю ніч прилетить тихокрилий лелека, а на крилах од мене принесе небооку любов…»; «А вечори, таємні й зачаровані, прошептані під крильми вітряка, де біля гурту хлопчаків схвильовано текла казок й мрійливості ріка…».
Закінчивши три курси історико-філологічного факультету, Михайло за станом здоров’я змушений був залишити навчання. Працював у рідному селі різноробочим, листоношею, інспектором з кадрів колгоспу «Авангард» та КСП «Оріль». На сьогодні Михайлу Дяченку повних 70 років.
— Дякую Богу, що дожив до таких років і маю змогу писати, — зізнався ювіляр.
У ході зустрічі своїми спогадами і думками про особистість поета і людини, його творчість ділилися колеги по перу Микола Бахмат, Василь Потапов, порадниця і рецензент творів поета бібліотекарка Михайлівської сільської бібліотеки Тамара Сиса, шанувальниця поетичного таланту Лідія Граф, котра приїхала спеціально на зустріч здалеку. Для всіх присутніх звучали пісні у виконанні ансамблю народної пісні «Дівчата» та Олени Сульжик. Людмила Костенко, привітавши Михайла Дяченка, висловила подяку за радість спілкування та побажала «многих літ, козацького здоров’я і зорепаду нових поезій». Підготували зустріч бібліотекарі у співпраці з працівниками Центру культури і дозвілля. Музичне оформлення заходу забезпечили учасники ансамблю народної пісні «Дівчата» клубу за інтересами «Надія».
