Щоб у ту ж Абрамівку перевезти покійника з райцентру, машівські дорожники пробивали шлях аж через Карлівський район.
Станом на ранок середи ще багато населених пунктів залишалися відрізаними від світу. Снігоочисна техніка районного автодорожнього підприємства не зупинялася ні вдень, ні вночі. Але стара й зношена техніка підприємства виявилася безсилою перед натиском стихії. На автошляхах району подовгу залишалися заблокованими каравани автомобілів. Декому довелося ночувати в полі.
У понеділок військові місцевої частини А-0312 почали готувати інженерну машину розгородження (ІМР-1М), що в бойових умовах призначена звільняти від завалів шлях для військової техніки. У вівторок вранці ІМР вийшла на дмитрівську ділянку траси. Кермували машиною офіцери й прапорщики. Також була задіяна потужна бурова техніка ГПУ «Полтавагазвидобування» — трактори С-130. Близько 14-ї години цього дня трасу на Дмитрівку все ж змушені були обійти навпростець полями. Потужні снігові тороси не піддалися навіть могутній багатотонній машині на гусеничному ходу. І все ж дмитрівці зустрічали танкістів, як воїнів-визволителів. Нарешті облогу прорвано. Із Дмитрівки на Андріївку та Лип’янку шлях пробили вже по твердій трасі. «КрАЗами» підвозили пальне. За день роботи багатотонний гусеничний гігант витратив 800 літрів солярки. Дорого, але іншого виходу не було. Тепер дорожникам залишилося зробити у глибокому й вузькому тунелі роз’їзди. Сьогодні ще залишаються проблемними під’їзди до малих сіл.
У резервному фонді району вже майже не залишилося грошей на розчистку доріг. До бюджету в державі нікому немає діла.
