Місяць тому ми надрукували першу статтю з циклу публікацій, присвячених питанню проведення дозвілля в Кобеляках та районі. У ній ішла мова про те, де в райцентрі можна займатися йогою, фітнесом та «накачати» м’язи за допомогою силових тренажерів.
У першій публікації («Від «качалки» до йоги», 1.02.2018 №5 (751) ) було обіцяно, що редакція й надалі продовжуватиме пошуки варіантів проведення вільного часу, альтернативних банальній пиятиці та багатогодинному сидінню за комп’ютером у соцмережах. Адже проблема відпочинку з користю для фізичного та психічного здоров’я в Кобеляках, як і по всій Україні, таки існує. І вона набагато серйозніша, аніж може здаватися на перший погляд. Адже малорухомий спосіб життя, у поєднанні зі шкідливими звичками та неправильним харчуванням, призводить до фізичної деградації нації. Зараз українська влада з допомогою іноземних партнерів запроваджує різні медичні програми з раннього виявлення та лікування численних хвороб, що дошкуляють українцям. Особливо це стосується захворювань серцево‑судинної системи, діабету і астми. Збираються фінансувати і здешевлення ліків від депресії. Але це не допоможе побороти хвороби і вирішити проблему. Будь-який медик, котрий не придбав диплом «за сало», підтвердить, що всі вищенаведені хвороби досить легко попередити. Крім того, із ними, з хворобами, реально жити і мати високу якість життя, дотримуючись елементарних рекомендацій. А головне — це дуже дешево.
Саме тому в своєму циклі публікацій під умовною назвою «Якщо не бухати» редакція проводить підрахунок, на що можна витратити 200 гривень, зекономлених при відмові від придбання однієї пляшки горілки середнього цінового сегменту. Як виявилося під час нашого першого дослідження, за ці гроші можна більше місяця оплачувати абонемент на відвідування «качалки» в спортзалі ДЮСШ, два із половиною тижні займатися йогою в залі, що в торговельному комплексі «РИМ», або два тижні тренувати серцево‑судинну систему і м’язи на заняттях з фітнесу. Якщо ж іще й покинути палити, то зекономлених 800–1000 гривень у місяць вистачить, аби оплатити вартість тренування відразу в кількох секціях і спортзалах.
Послідовники Малюти і Брюса Лі
Далі редакція продовжила пошуки місць, вільних від «бухла» та Фейсбуку. Одне з них — підвал у будівлі підприємства «Світ» (швейна фабрика). Там проводять свої тренування кобеляцькі каратисти. Мова йде саме про дорослу групу, у якій займаються люди віком від 20 до 40 років і старші.
Як відомо, «бум» карате та інших східних єдиноборств почався в Україні, як і у всіх країнах колишнього Радянського Союзу, під час «перебудови», тобто в кінці 80‑х на початку 90‑х років минулого століття. Спочатку в усіх відеосалонах почали масово «крутити» фільми про карате і кунг-фу. Особливою популярністю користувалися бойовики за участю легендарного Брюса Лі.
А згодом, як гриби після дощу, почали з’являтися секції карате, у-шу, тхеквондо, джіу-джітсу, айкідо та інших східних бойових мистецтв. До цього заняття карате були заборонені законом і тренерам загрожувала кримінальна відповідальність.
Перші тренери, як правило, вивчали ази карате під час служби в різних спецвійськах або у нелегальних секціях. Вистачало і відвертих шарлатанів, які прагнули лише одного — заробити грошей на моді на східні бойові мистецтва. У Кобеляках досить популярною була секція карате, яку відкрив місцевий житель Олександр Малюта. Тренування проходили в спортзалі тодішнього райвідділу міліції. Займалися карате десятки хлопців і дівчат із Кобеляк, Бутенок та інших населених пунктів району. Зараз усім цим людям, випускникам тієї школи карате, більше сорока років.
Після того і до сучасності пропагандою карате в Кобеляках найбільш активно займалися Віктор Кльоз та Дмитро Тараненко. Тренування проходили в спортивному центрі «Дзансін». У основному карате займалися і займаються школярі. Причому не лише жителі Кобеляк. Чимало батьків возять своїх дітей на тренування із сіл, розташованих за 15–20 кілометрів від райцентру.
Цікаво, що протягом десятиліть кобеляцькі каратисти практично обходяться без допомоги владних інституцій. Тягар фінансування лежить на плечах батьків, чиї діти займаються карате, та нечисленних спонсорів.
Між тим, у тих же Кобеляках мають змогу займатися карате і дорослі люди. Тренуються вони під керівництвом уже згаданого Дмитра Тараненка. Дмитро має відповідні ліцензії тренера і навіть арбітра, який уповноважений судити спортивні змагання. Збираються дорослі каратисти у підвалі швейного підприємства «Світ», переобладнаному під спортзал. Зараз тренування регулярно відвідують дванадцять фізкультурників. Із них — одна представниця прекрасної статі. Знову ж, дехто приїжджає із сіл. Тренування проводяться у вівторок, четвер і суботу. Вартість одного — двадцять гривень. Окрім власне рукопашного бою, аматори східних єдиноборств вчаться вправлятися з нунчаку, палицею та іншими атрибутами кобудо, мистецтва володіння холодною зброєю.
Дмитро Тараненко наголошує, що, тренуючи дорослих людей, він не ставить перед ними завдання виступати на змаганнях. Тим більше — демонструвати свої навички єдиноборств на вулицях. За словами тренера, головне — дати можливість людям зміцнити своє здоров’я, покращити психологічну стійкість до стресових ситуацій, яких вистачає в сучасному житті, здобути впевненість у собі.
Отже, є у Кобеляках і можливість займатися східними бойовими мистецтвами. Було б бажання на шість годин у тиждень відволіктися від комп’ютера чи телевізора. І коштує це, знову ж, достатньо дешево.
Номер телефона Дмитра Тараненка (099)795-05-48.
Наша наступна розповідь із циклу «Якщо не бухати» буде не про спорт. Адже не лише фізкультурою можна зайняти себе в Кобеляках.
