Напередодні сторічного ювілею з дня народження українського письменника в музеї літератури і мистецтва відбувся захід «Гончар і Кобеляччина».
Олександр (Олесь) народився 3 квітня 1918 року в селі Ломівка, неподалік Дніпра, у родині Терентія і Тетяни Біличенків. Коли хлопцеві було 3 роки, його мати померла. І з Ломівки Олександра забрали дід і бабуся в село Суха Кобеляцького району. У 1927 році хлопець пішов у школу. Він був записаний, як Олесь Гончар (дівоче прізвище матері, прізвище бабусі та дідуся по матері. Ім’я Олесь з’явилося, бо в класі вже був Сашко). Також хлопцю виписали в сільраді нове свідоцтво про народження, де вказувалось, що він народився в Сухій. У цьому селі Олесь Гончар провів свої юнацькі роки, приїздив і в зрілому віці.
На літературно-краєзнавчий захід зібрались родичі Гончара, люди, які були знайомі з ним, цікавляться його творчістю, місцеві письменники. Вечір пам’яті підготували працівники музею, Центру культури і дозвілля та дитячої музичної школи. Провела захід директор установи Тетяна Чешко. Вона перелічила всі звання, які Олесь Гончар отримав за життя та посмертно. Очільниця музею продемонструвала фотокартки з письменником, коли той у 80‑х роках перебував в Кобеляцькому районі, зачитала уривки із щоденника, у яких талановитий земляк описував наш край.
Тетяна Чешко розповіла, що декілька років музей не працював. Установа відновила роботу в 1998 році, напередодні 80‑річчя з дня народження Гончара. До речі, саме ця подія і пришвидшила відкриття музею.
Спеціально до ювілейної дати художник установи Юлія Руденко виконала дві портретні роботи Олеся Гончара та (за зразком старої фотокартки) намалювала хату, у якій зростав талановитий земляк. Останню роботу Тетяна Чешко подарувала своїй колезі Тетяні Бондаревській, яка очолює музей-садибу в Сухій.
Тетяна Бондаревська у своєму виступі зупинилась на родичах письменника, які стали прообразами героїв його книг. Вона зачитала про бабусю Прісю і рідну тітку Вустю. Онучка Вусті Марія Кириченко, завідувач сектору культури, продекламувала гумореску «Лисиця», прообразом якої стала тітка Гончара. Також виступили двоюрідна сестра Олеся Терентійовича Ніна Гордя та правнучка Вусті Оксана Ярмоленко, педагог-організатор НВК № 1.
Музичні номери виконували ансамбль «Кобеляцькі джерела», тріо «Барви», викладачі музшколи.
Про відкриття кімнати-музею Гончара, яка функціонує в міській школі № 2, розповіла заступник директора Наталія Чуніхіна.
Загалом захід тривав більше двох годин. Присутні поділилися своїми враженнями від знайомства з письменником та його творчістю, прослухали вірші Олеся Гончара в записі. А Михайло Задорожній, Валентина Наріжна та Любов Варич присвятили письменнику власні літературні твори.
На завершення керівник музею провела гостям екскурсію.
