«Піст — наймиліша, найугодніша Богу річ!»

Упонеділок 15 лютого розпочався Великий Піст — найважливіший та найдавніший з усіх багатоденних православних постів. Великий Піст нагадує вірянам про сорокаденний Піст Спасителя у пустелі. Ще у Старому Завіті Господь повелів синам Ізраїлевим щороку давати десятину, тобто десяту частину з усього, що вони придбали, аби отримати Боже благословення в усіх ділах своїх. У православ’ї Великий Піст (або ж свята Чотиридесятниця) — Богом визначена десятина кожного року, яку ми присвячуємо служінню Богу заради спасіння своєї душі.
Окрім того Великий Піст — найсуворіший та найдовший з постів. І триває він 48 днів до самого Великодня, який цього року припадає на 4 квітня. Під час посту православним вірянам слід обмежити себе не лише у їжі — стриманість має бути у всьому. А невживання скоромної їжі є лише засобом допоміжним. Як кажуть святі отці: ми постуємо тілом, щоб було легше постувати душі. Тому головними обмеженнями під час посту є обмеження бажань та стримання почуттів. Наприклад, слід стримувати свій язик і не говорити багато та даремно, не засуджувати іншого, не скаржитися на життя і не докоряти ближнього та не сваритися. Тому ті, хто постяться, повинні пам’ятати слова одного з преподобних отців, який на питання «Що не можна їсти в Піст?» відповів: «Своїх ближніх». Окрім того, період Великого посту — це ще й час добрих справ, благодійності. Певно тому наш земляк, філософ та письменник Григорій Сковорода свого часу казав: «Піст — наймиліша, найугодніша Богу річ!».
До речі, у літописах першу Седмицю Великого посту називають чистою, Федоровою. Другий тиждень мав назву Збір, Чесний збір, Соборний тиждень. Адже цього тижня священики мали звичай з’їжджатися на щорічний єпархіальний собор до єпископа. Четвертий тиждень відомий як Середохресний, Середо-говення; п’ятий — Похвальний. Шостий наші предки називали Вербицею, Кольоровим, Квітконосним.
А як постують сучасні православні українці, які рекомендації з цього приводу дає Церква і як достойно прожити час Великого Посту, ми вирішили запитати в архієпископа Полтавського та Миргородського Филипа (на фото).
— Період Великого Посту — це особливий час у житті православної людини. Піст передує найважливішій події християнського православного життя — Воскресінню Христа з мертвих. Православна Церква вважає, що віруючі, аби належно зустріти цю важливу подію, мають достойно до неї підготуватися. Насамперед навести лад у своєму житті й спробувати привести свою душу у відповідність до православних норм, про які говорить Церква, до християнських принципів, про які говорить Євангеліє, до тих заповідей, про які говорить Христос. Тобто відповідно до Христового вчення.
Зовнішні прояви посту різноманітні. По-перше, це особливі богослужіння у храмах. У перший тиждень посту чотири вечори поспіль у храмах читається Покаянний Канон Андрія Критського. Щоденні богослужіння протягом Великого посту проводяться за особливою книгою — Тріоддю Постною. Нарешті, богослужіння останньої — Страсної седмиці — нагадують, що збулося пророцтво: Бог-Отець послав свого Сина Єдинородного, аби він прийняв на себе гріхи всього роду людського і спокутував їх розп’яттям на хресті, стражданнями на хресті, де Він пролив свою кров. І цією Божественною кров’ю омив увесь людський рід, кожну людину від рабства гріха, зла і пороку.
По-друге, люди повинні утримуватися від різноманітних веселощів. На час Великого Посту слід трохи змінити своє життя. Воно має стати більш тихим, скромним, зосередженим. Спробуйте у цей час частіше зазирати у глибину свого «я», побачити там недоліки та гріховні прояви. Зрозуміло, що людина не може одразу позбутися усіх гріхів. Варто знайти в собі, можливо, з нашої точки зору, й не такі вже значні гріховні прояви і спробувати позбутися їх. І не лише на момент Великого Посту — позбутися назавжди. І таке звільнення від гріхів і пороків сприяє духовному зростанню людини. Якщо кожного разу, кожного посту, а вони на рік бувають доволі часто, людина заглиблюватиметься у своє «я», працюватиме над духовним розвитком свого життя шляхом самовдосконалення — вона звільнятиметься від гріховних проявів, її духовне життя ставатиме цілісним і наповненим. У цьому і є сенс земного людського життя — в стяжанні Духа Святого, тобто в накопиченні благодатних дарів Святого Духа у своєму серці та у своїй душі.

— Владико, Великий Піст доволі суворий — не можна вживати молочні, м’ясні продукти та рибу. Навіть рослинну олію в певні дні Церква не рекомендує вживати. А чи існують послаблення посту і для кого?
— Згідно з уставом, під час Великого Посту не можна їсти ні м’ясо, ні рибу. Але для людей, які працюють та навчаються, — молоді, працездатного населення — Церква Піст послаблює, дозволяє вживати в їжу рибу. Від її вживання слід лише утриматися під час першого, четвертого (Хрестопоклінний, Строга Седмиця) та останнього (Страсний) тижнів посту. Для людей хворих, тих, хто має певні проблеми зі здоров’ям, у період до та після операції, вагітним жінкам, літнім людям, маленьким дітям Церква, природно, також послаблює Піст. Для того, щоб отримати благословення на споживання тієї чи іншої їжі, потрібно звернутися до священика, розповісти йому суть проблеми — і священик благословить на вживання тієї чи іншої їжі. Якщо раптом у священиків будуть якісь претензії і вони не захочуть почути людей і благословити на послаблення посту, прошу вірян звертатися безпосередньо до мене.
Постом людина повинна причащатися Святих Христових Таїн. Церква здійснює богослужіння, і ми віримо, що в результаті цього червоне вино і білий хліб перетворюються на Тіло і кров Христову. І коли людина приймає Тіло і кров Христову, тобто причащається, це дуже корисно для фізичного та духовного здоров’я. Адже причащається людина «во исцеление души и тела и в жизнь вечную». Тому під час посту християни мають причаститися хоча б один раз. Краще, якщо це буде у перший та в останній тиждень посту. Тому я запрошую всіх до православного храму, аби сповідалися та причастилися Великим Постом Святих Таїн Христових.

— Побутує думка, що чим частіше причащатися, тим краще. А що про це говорить Церква?
— Серед народу Божого існує багато думок. Говорять, що причащатися можна раз на рік, кожним постом, кожної неділі, раз на десять років — тут хто що хоче, той і мудрує та вигадує. А традиція православна така: чим частіше людина приступає до причастя, тим краще для її душі і тіла. Для її духовного, душевного і фізичного здоров’я. Якомога частіше належить причащати немовлят та дітей до 7-річного віку, доки вони ще не ходять до школи й мають чимало вільного часу. Церковна практика свідчить: часте причастя допомагає дітям краще рости, бути здоровішими та розумнішими.

— Ви зауважили, що для дітей під час посту можуть бути послаблення. А з якого віку взагалі варто починати постувати?
— Це залежить від бажання батьків. Але маленьку дитину не треба суворо обмежувати у їжі. Краще їй дати менше цукерок, солодощів. І частіше приводити на причастя.

— Як Церква ставиться до того, що батьки примушують дітей до посту? Адже діти й вчитися часто не хочуть, і уроки роблять неохоче. Батьки примушують до навчання — і за це потім уже з часом діти дякують.
— Не потрібно примушувати. Церква виступає проти цього. Якщо дитина бачить, що батьки читають вечірні і вранішні молитви, а перед тим, як сісти до столу за сніданком чи обідом, хрестяться, благословляють їжу і читають молитву — дитина все запам’ятовує, всотує у себе цей досвід. Ми часто згадуємо, що відбувалося у далекому дитинстві, й забуваємо, що було місяць тому. І не слід примушувати. Бо якщо примушувати ставати на коліна, ходити до церкви, молитися Богу, цим примусом нічого не можна виховати. Дитина має прагнути цього сама. Виховувати слід любов’ю і власним прикладом.

— Чи може жінка постувати за чоловіка та дітей?
— Не може. Ми не продаємо індульгенцій — людина сама відповідає за себе.

— Чи є особлива молитва, яку вірянин може у дні Великого Посту читати вдома?
— Найголовніша— молитва Єфрема Сиріна «Господи, Владико живота мого». Вона є в кожному православному молитвослові.

— Чому напередодні Великого Посту у Прощену неділю віряни просять вибачення один у одного?
— У Прощену неділю, котра передує початку Великого Посту, під час служби у храмі є такий чин (дія) — прощення, коли віряни просять вибачення один у одного. Ми Великим Постом каємося у своїх гріхах, ходимо до сповіді, просимо, щоб Господь простив наші гріхи й провини. А у Святому Письмі говориться: якщо ми прощатимемо один одного, то й Отець Небесний простить нам гріхи наші. Для того, щоб звертатися до Бога і просити прощення у Нього, ми повинні простити один одному. І якраз прощення є запорукою того, що Господь може нас почути і нам допомогти. Чин прощення дуже чуйний, чемний — пісноспіви і служба надихають на покаяння. Люди справді стають добрішими, терпимішими, кращими. Коли людина говорить одне-єдине слово «прости» (а його часом буває дуже важко сказати), коли знаходить у собі сили попросити вибачення у того, з ким має проблемні стосунки, то навіть людське серце змінюється.

— Нещодавно була здивована тим, що під час Великого Посту, виявляється, вітчизняні виробники не шиють весільні сукні. Ще говорять, що у цей Піст не можна в’язати.
— Весільні сукні, мабуть, не шиють з бізнесових інтересів — немає попиту на сукні. Бо під час Великого Посту Церква не вінчає подружжя. У цей час шлюби не укладають — вони не мають Божого благословення. Люди, котрі хоч трохи дотримуються православних традицій та звичаїв дідів-прадідів, у цей час не влаштовують весілля. Бувають такі випадки, але дуже рідко, коли священики вінчають. Але це у виняткових ситуаціях. У Мгарський монастир, наприклад, у радянські часи приходило подружжя і просило повінчати під час Великого Посту, тому що їхали на довгий час у відрядження до Африки. Мали жити кілька років там, могли навіть не повернутися, і, як виняток, просили дати дозвіл на вінчання у період посту.
Що ж стосується в’язання, то можна робити все. Адже Піст — це підготовка душі. А працювати можна завжди. Як говорив апостол Павло: «Кто не работает, да не ест».

— А що робити, коли на Великий Піст припадає день народження чи навіть ювілей? Як його відсвяткувати так, щоб не порушити традиції?
— Тут не вдасться відсвяткувати й не порушити традиції. Якщо відсвяткувати ювілей пісною стравою, то гості цього не зрозуміють. Потрібно шукати компроміс і краще за все — перенести урочистості на Великдень чи на другий день Великодня. До того ж у кожної людини є день ангела. Це день, коли святкується пам’ять того святого, ім’я котрого людина носить. Так що день народження можна перенести на день іменин. До речі, до революції 1917 року святкували не день народження, а іменини. День народження — то вже радянська витівка. На іменини підносили молитву святому, ім’я якого носить людина, і вітали самого іменинника.

— Під час Великого Посту християнин має утримуватися не лише від їжі, а й від інтимних стосунків. Якщо у родині, наприклад, один з подружжя дотримується посту, а інший — ні. Фізіологія все-таки бере гору....
— Церква не вітає інтимне життя в період посту. Але як цієї рекомендації дотримуються у кожній окремій родині — залежить від чоловіка та дружини, від того, як вони себе почувають. Але на період Великого Посту краще від статевих контактів утриматися. Та й до того ж, від утримання ще жодна людина не померла.

— Інколи можна почути: головне — витримати перший тиждень посту і останній, а увесь інший час можна й не постувати.
— Можна узагалі не постувати, якщо постувати перший і останній тиждень. Кожна людина має постувати так, як вона може, як вона відчуває в собі сили. Церква говорить, як треба робити правильно, а на скільки вистачить духу, віри і сили у людини — це від неї самої залежить. Якщо людина постувала перший тиждень і останній — добре. Але вона постувала лише перший тиждень і останній.

— Тоді інша ситуація: кожного року людина збирається із силами і починає постувати, хоча знає, що до кінця не дійде. Але все одно хоч кілька днів дотримується суворого посту. Як Церква ставиться до таких спроб?
— Господь і наміри цінує. І колись Господь дасть такій людині сили — і вона витримає Піст: станеться духовна перемога. Ще хочу сказати, коли людина витримує ввесь піст, чи навіть перший чи останній тиждень, і цим дуже пишається, — це не Піст, а дієта. Якщо піст не завершується сповіддю і причастям у православній церкві — це дієта. Піст — підготовка до Світлого Христового Воскресіння, підготовка до сповіді і причастя. До речі, православні багато сповідаються та причащаються на першому тижні Великого Посту — у суботу та неділю. І на останньому тижні — у Чистий четвер та суботу. Тож якщо люди постують і хочуть отримати від Господа благодаті, допомоги і благословення, обов’язково попостившись, мають прийти на сповідь і причаститися. Тоді це буде зроблено правильно згідно з православною традицією. Повторюю: піст без причастя — це дієта.

— Що б ви порадили людині, котра збирається вперше постувати?
— Я б порадив їй відразу не брати на себе великі й непосильні зобов’язання. Бо витримати Піст важко. Це певний духовний шлях і духовний подвиг. Краще спробувати це зробити, не даючи Господу жодних обіцянок та обітниць. Краще трошки послабити Піст, ніж його порушити. Треба розрахувати свої сили дуже ретельно, перед тим, як розпочинати піст.

— Владико, ваші побажання для наших читачів.
— Я бажаю читачам «Вечірньої Полтави» приємного посту. Щоб вони у цей період знайшли щось нове у своїй душі, у своєму житті. Хто збирається постувати, бажаю, щоб піст був не таким важким. Хто може весь піст витримати — дуже добре. Та наголошую, що кожен піст повинен сприйматися не просто як відсутність тієї чи іншої страви в меню. Піст мають супроводжувати щирі молитви, відвідування служб у православних храмах, особливо на першому тижні Великого Посту. І взагалі, якщо людина має змогу зайти до храму, послухати службу — це дуже корисно. Бажаю, щоб Господь дав сили постувати, щоб Господь дав розум зробити висновки внаслідок посту. І Господь послав здоров’я. Я всім бажаю Божого благословення на Великий Піст і гарно всім нам зустріти Світле Христове Воскресіння!

Логін:
Пароль:
запам'ятати