— Вікторіє, що спонукало по-їхати працювати за кордон і чому саме в Норвегію?
— Мені хотілося розширити свій кругозір і удосконалити на практиці знання англійської мови. Коли навчалася в Полтавському педагогічному університеті, багато студентів-філологів їздили до Німеччини за програмою Au-Pair. Це найпопулярніша програма міжнародного культурного обміну, в якій бере участь молодь з усього світу. Але у 25 років я виявилася «застара» для Німеччини. Великобританія неохоче приймає нянь з України, а от Скандинавські країни, навпаки, радо беруть на роботу слов'янок. Агентство запропонувало мені сім'ю з Норвегії. На той час ця країна асоціювалася у мене з вікінгами, горами і краєм світу. Та я твердо вирішила — їду!
— У яку частину Норвегії, яке місто й сім'ю ти потрапила? І як прийняла тебе родина?
— Я потрапила в село Теннфйорд (за сорок кілометрів від міста Олесунн) у Західній Норвегії. Сім'ю мені підбирали півтора місяці. Норвежці хотіли взяти няню віком до 29 років, незаміжню, яка б досконало володіла англійською і мала досвід роботи з дітьми. Я надіслала свої рекомендації і фото з Полтавської школи № 16, де два роки працювала вчителем іноземної мови. Ми поспілкувалися через Інтернет і знайшли спільну мову. У норвезькій родині було троє дітей — восьмирічна школярка Ханне, першокласник Хокон та трирічна Хайді. Мати Шанетт працювала вчителем, а її чоловік Уве — інженером. Сім'я зустріла мене радо й привітно. Досі з теплою посмішкою згадую першу зустріч із ними в аеропорту і маленьку дівчинку, яка бігла до мене з букетом троянд.
А потім почалися будні. Діти бешкетували, користуючись тим, що я не знала норвезької, спілкувалися між собою жестами. (Англійську мову розуміли лише батьки і найстарша дівчинка). Я доглядала за дітьми, готувала для них, а інколи й усієї сім'ї, сніданки та обіди. Також виконувала легку хатню роботу, тричі на тиждень забирала з дитсадка наймолодшу Хайді. Було нелегко: чужа країна, чужі люди, звичаї, але я оптиміст по життю і звикла долати труднощі.
— Як швидко вдалося вивчити норвезьку мову? Чи правда, що за м'якістю і милозвучністю вона чимось нагадує українську?
— У країні складна мовна ситуація. Існують дві форми норвезької мови — старонорвезька (букмол) та новонорвезька (ріксмол). Або, іншими словами, книжна (близька до датської) і розмовна (близька до шведської). Обома друкуються газети, обома говорять телебачення й радіо. А на вулиці народ узагалі часто говорить незрозумілими діалектами. Тому довелося вивчати обидві форми мови ще й прислухатися до діалектів. Я б сказала, що норвезька мова навіть надто м'яка і милозвучна. Наприклад, слово «дякую», норвезькою буде «такк», а добре — «бра».
«Сімейного лікаря можна змінювати раз на півроку через мережу Інтернет»
— Скільки ти пропрацювала нянею і чому вирішили змінити місце роботи?
— У Норвегії дозволяється жити за програмою Au-Pair не більше двох років. Та я й не збиралася працювати все життя нянею. Улітку минулого року термін роботи нянею закінчився і треба було повертатися назад в Україну. Але на той час я вже зустрічалася з норвежцем Віго, який запропонував одружитися. А потім випадково побачила в місцевій газеті оголошення, що в одну з лікарень на період літніх відпусток потрібні асистенти. Тож одразу подала свою заяву, і через кілька днів мене запросили на співбесіду. Як асистент у лікарні для літніх хворих людей я допомагаю медсестрам проводити різні лікувальні процедури, слідкую за особистою гігієною пацієнтів, годую тяжкохворих і т.д. Паралельно відвідую спеціальні курси, на яких вивчаю основи медичних знань. Адже, наприклад, робити уколи пацієнтам я не маю права. Зміна моя триває шість із половиною годин. Кілька років тому в Норвегії був прийнятий закон, відповідно до якого однаково оплачується праця і норвежців, і іммігрантів. Отримую я шістдесят відсотків ставки. За норвезькими мірками це хороша заробітна плата. Співробітників, котрі працюють у цій лікарні на ставку, дуже мало.
— А яка середня заробітна плата в Норвегії?
— Вона еквівалента трьом тисячам євро. Національною валютою країни є норвезька крона. Сто євро дорівнює 880 кронам. Розплачуються всюди саме норвезькою валютою. Але в багатьох магазинах на етикетках вказані ціни і в кронах, і в євро.
— А як лікуються норвежці?
— Медичне обслуговування відповідає високим світовим стандартам. Лікарні й лабораторії оснащені відповідно до останніх досягнень у галузі медицини. Ці витрати покриваються за рахунок державного бюджету країни. Система охорони здоров'я у Норвегії бюджетна і трирівнева. Мешканці комуни (або району) закріплені за дільничними сімейними лікарями, які займаються наданням першої медичної допомоги, направленням хворих на обстеження і складні операції. Сімейного лікаря можна змінювати раз на півроку через мережу Інтернет. Зазвичай норвежець спочатку телефонує сімейному лікареві й домовляється про прийом. Цей візит оплачується через касу. Тобто перша медична допомога частково платна: за рік пацієнт у середньому сплачує суму рівну 235 євро. Після обстеження лікар виписує рецепт або дає направлення до центральної лікарні. Вони знаходяться у містах. Перебування пацієнтів на стаціонарному лікуванні, проведення операцій, вартість проїзду до госпіталю і назад сплачується із бюджету. Виняток — лікування і протезування зубів. Воно здійснюється винятково за власні кошти пацієнтів. Перші два тижні лікарняного оплачуються роботодавцем, решта — соціальними організаціями. Якщо людина серйозно і довго хворіє, то протягом першого року хвороби заробітна плата їй виплачується стовідсотково. А потім ця сума знижується до шістдесяти відсотків заробітку.
Працівники норвезької «Швидкої медичної допомоги» користуються єдиною програмою, яка включає всі маршрути до помешкань, навіть із гірськими фермами на один будинок, а також дачі. Після виклику хворого за маршрутом виїздить карета «швидкої допомоги», гелікоптер або катер. Чергова лікарня обслуговує комуну в радіусі ста—ста п'ятдесяти кілометрів. І норвежці намагаються мінімізувати перебування пацієнта в дорозі до лікарні. Поняття «моментально» в норвезькій версії означає, що від надходження сигналу до виїзду «швидкої» минає шістнадцять секунд.
— Яку професію норвежці вважають найпрестижнішою?
— У них немає такого поняття. Кожна професія по-своєму ціниться і добре оплачується. Я не зустрічала норвежців, які б скаржилися на свою роботу. Також вони ніколи не розповідають про свої заробітки — тут це не заведено. Кваліфіковані норвезькі спеціалісти з досвідом можуть легко знайти роботу. Але, звичайно, в місті складніше влаштуватися, ніж у селі. Поряд із цим у Норвегії відчутна нестача некваліфікованої робочої сили. Але в той же час в'їжджають у країну здебільшого іммігранти, котрі отримали запрошення на роботу від конкретного роботодавця. Також упродовж останніх років прибуло дуже багато біженців з Ірану, Іраку і Боснії.
«Заможні люди тут не звикли розкошувати»
— Якщо вірити статистиці, у Норвегії люди живуть найкраще у світі. Що тебе найбільше здивувало?
— Я вражена державною системою соціального забезпечення. Тут дбають про кожного. На вулицях не зустрінеш жебраків. Тебе не покинуть напризволяще в лікарні. Жінка, яка народила дитину, одержує одноразову допомогу в розмірі, що дорівнює майже п'ять тисяч євро. Декретна відпустка матері із збереженням ста відсотків зарплати триває рік, потім розмір виплат знижується. Окрім того, до досягнення дитиною трирічного віку держава виплачує щомісяця суму еквівалентну 350 євро. І це незалежно від рівня доходів сім'ї. Норвезький уряд прагне забезпечити роботою абсолютно усі верстви населення. Тут безкоштовна освіта, курси підвищення кваліфікації та профорієнтація. На фінансування освіти в країні спрямовується до 15% витратної частини бюджету, на охорону здоров'я — 18%. Вразив також високий рівень обслуговування в магазинах, на вокзалах. Середня тривалість життя в Норвегії — вісімдесят років. Жінки і рибалки йдуть на пенсію в 62 роки, решта — у 67. Пенсія еквівалента трьом тисячам євро. Від наших пенсіонерів норвезькі сильно відрізняються: підтягнуті, доглянуті, усміхнені. Часом важко навіть визначити, скільки їм років. Чула, що Пенсійний фонд Норвегії накопичив суму, еквівалентну кільком сотням мільярдів євро. Жодна країна у світі не може таким похвалитися. Цей фонд дає норвежцям відчуття соціальної та фінансової безпеки.
Туризм у Норвегії розвивається шаленими темпами. Можна знайте все: від готелів люкс у центрі Осло до готелів, розташованих високо у горах. Можна також поселитися у дерев'яній хатинці над фіордом, в лісі чи у горах. Або відпочити в рибацькій хатині на Лофотенських островах.
— Норвезькі дороги дуже відрізняються від українських?
— Такі дороги, як у Норвегії, напевно, є мрією кожного водія. Бездоганно рівні, ретельно розмічені, вночі добре освітлені. Те, що в Україні вважається сучасною дорогою високої якості, в Норвегії — сільською чи під'їзною. Водії не порушують Правил дорожнього руху. І річ не лише у високих штрафах, а й у культурі водіння. Контроль за безпекою дорожнього руху здійснюється за допомогою автоматичного відеоспостереження, яке забезпечується по всій території країни.
— Ти збиралася отримати за кордоном посвідчення водія. Вдалося?
— Отримати посвідчення водія тут значно складніше, ніж в Україні. Його вартість еквівалентна
2500 євро, але вимоги суворі. Екзамен з теорії водіння норвезькою мовою я склала з першого разу. Та попереду найважче — водіння. Тут екзаменатори враховують все: в якому настрої їдеш, скільки разів за хвилину дивилася в дзеркала й інші для нас незначні дрібниці.
Велика увага приділяється переїзду пішохідних переходів. Пішоходи — це святе. Спробуй лише не загальмувати на під'їзді до «зебри», якщо до неї вже наблизилася людина. Специфічним є й те, що на дорогах багато велосипедистів. Тож водій обов'язково повинен зважати на це під час руху. Так що поки що я практикую водити авто, лише коли поруч сидить мій чоловік.
— А який найпопулярніший транспорт у Норвегії?
— Норвежці дбають про чистоту довкілля, тому на вулицях повно не автомобілів, а велосипедів. І велосипед — найдешевший вид транспорту в країні. Адже поїздка автобусом на відстань десять кілометрів еквівалентна трьом євро, а на таксі — двадцятьом. Взяти напрокат велосипед можна прямо на вулицях за мізерну плату. В Осло можна придбати абонемент на прокат велосипеда за суму, що дорівнює десятьом євро, на увесь сезон. Потім надсилаєш СМС-повідомлення з координатами свого місцезнаходження й отримуєш відповідь, де найближче можна взяти вільний велосипед. З однієї частини міста в іншу чи на дачу люди часто дістаються катерами, які пересуваються фіордами. Весь норвезький транспорт дуже комфортний. І ніхто щоразу не перевіряє наявність квитків, адже пасажирам довіряють.
— Якими є норвежці?
— Скандинавці працьовиті та відкриті люди. Вони щиро цікавляться життям інших. Лояльно ставляться до всіх національностей, але дружать лише між собою. Норвежці багато подорожують: на вихідні ви-їжджають у гори або в ліс, а відпустку проводять за кордоном — у Греції, Італії, на Канарських островах. Вільний час багато скандинавців присвячують лижному спорту. Норвежці настільки люблять свою країну, що майже на кожному будинку у свята та дні народження когось із членів родини піднімають національний прапор. А ще у національному норвезькому одязі є багато мотивів, подібних до українських. Дуже схожа вишивка.
— Чим відрізняються заможні скандинавці від середнього класу?
— У Норвегії багато заможних людей, але багатством ніхто не хизується. Також у заможних норвежців немає кредитів. Чимало з них мають бізнес за кордоном. Навіть простий робітник може бути власником ресторану в якійсь із країн Європи. Один знайомий власник автозаправки на вихідних підробляє — чистить сніг. Для норвежців із середніми статками не проблема — придбати яхту. Але в той же час заможні люди тут не звикли розкошувати, навіть якщо фінанси дозволяють. Для них у всьому головне — комфорт.
— А про кримінал часто доводиться чути?
— Норвежці дуже спокійні. Тому криміналу тут майже немає. Якщо й трапляються крадіжки чи пограбування, то здебільшого їх скоюють іммігранти. У Норвегії немає жодних парканів, максимум — дерев'яна загорожа по коліно заввишки. Але нікому і на думку не спаде залізти до когось на фазенду. Велосипед можна залишити біля підніжжя гори і забрати на тому ж місці після кількохгодинної прогулянки. У човні, прив'язаному до берега, на ніч залишаються мотор, весла і вудочки. Приїхавши до магазину, водії ніколи не замикають автомобілі.
«Білі ночі заряджають неймовірною енергією»
— Що найбільше тебе приваблює в Норвегії?
— Небачена краса природи Країни Фіордів! Здається, Бог створював Норвегію з особливою любов'ю. Узбережжя країни наче зіткане з тисяч великих і маленьких островів. Поміж скель «забрів» океан. З гірських вершин зриваються стрімкі водоспади. На вершинах гір лежить сніг. Жодна фотографія чи відео-
зйомка не зможуть передати реальних відчуттів. Між островами, яких у Норвегії тисячі, будують ажурні мости й пробивають у граніті багатокілометрові підводні тунелі. Тварини тут не відчувають ніякої загрози. Можеш їхати на авто дорогою, а на узбіччі стоїть лось і спостерігає за транспортом. Норвежці не люблять зверхності і помпезності. Тут абсолютно інший вимір життя, інша психологія людей, саме ставлення норвежців до життя зовсім інше. Скандинавці люблять життя у всіх його проявах! І особливо тонко відчутна гармонія людини з природою…
— Чим вразили фіорди?
— Це унікальний витвір природи, від якого перехоплює дух. Вся берегова лінія Норвегії порізана цими вузькими і глибокими мальовничими затоками Атлантичного океану. Фіорди недарма називають візитівкою країни. Ними плавають кораблі й тюлені. Вода у них дуже прозора, вона змінює свій колір залежно від кольору неба. З усіх боків у воду врізаються скелясті гори висотою до півтора кілометра. Пейзажі просто неймовірні! Це наче унікальні картинки в режимі non-stop. Уявіть собі: спокійна гладь води, круті скелясті береги й де-не-де на яскраво-зелених галявинках рибальські поселення, часом зовсім крихітні різнокольорові хатинки... Морські екскурсії фіордами — найзахоплюючіша подорож в Норвегії, яку можна повторювати багато разів, і щоразу виникають нові відчуття.
— Столиця Норвегії Осло — одне із найдорожчих міст у світі. Якою постала вона перед тобою?
— Колір міста — коричнево-бордово-зелений. Архітектура будинків незвична. Вони низькі і широкі. Вражає ідеальна чистота вулиць. Дивує спокій і тиша столичного міста, яку не порушують навіть тисячі велосипедистів. Гігантську площу в компактному Осло займає парк скульптур. В одному місті понад 200 скульптур! Вони начебто відображають людське життя від народження до смерті. Одні уособлюють молодість, радість, інші — старість, образу або злидні. Фігури викликають різні, часом дуже протилежні емоції. А ще в Осло дуже багато фонтанів — від крихітних до помпезних, зі скульптурами та освітленням. На подорожників чекає безліч ресторанів, міжнародних дискотек, гамірних трактирів під відкритим небом і затишних кав'ярень. Винайняти квартиру в Осло на місяць обійдеться у сумі 500 євро.
— У червні в країні починаються білі ночі. У чому їхня особливість?
— Білі ночі тривають упродовж трьох місяців. Це справжнє диво природи. Сонце практично не заходить і на небі майже не видно зірок. Мене особисто білі ночі заряджають неймовірною енергією. Спати не хочеться, а в містах майже не вмикають ліхтарі.
— Які свята відзначають норвежці?
— Найголовніше національне свято країни — День Незалежності. Його святкують 17 травня. Норвежці виходять на вулиці у національних костюмах. Усі школярі та старші діти з садочка шикуються колоною, поряд з ними йдуть дорослі, грає шкільний оркестр. Це дуже об'єднує норвежців. Вони спілкуються, жартують і співають. Усі діти йдуть з прапорцями. Справжнє відчуття великого свята! Дехто навіть одягає своїх котиків та песиків у національне вбрання. Норвежці свято бережуть свої традиції, культуру. І намагаються підкреслити це саме у День Незалежності. Також святкуються Різдво і Пасха. А от Новий рік для них не є особливим святом.
— А коли в Норвегії найкраща погода?
— Як говорять норвежці, «не буває поганої погоди, буває лише поганий одяг». Вони люблять гуляти надворі за будь-якої погоди і узагалі намагаються якомога більше часу проводити на свіжому повітрі, у горах. Навіть коли йде дощ і вітряно, норвежці одягають спеціальні куртки, костюми, взувають гумове взуття і разом з дітьми виходять на вулицю. А дощити тут може тижнями, особливо в західній частині. Літо тут коротке, сонце «прохане», а зима м'яка завдяки течії Гольфстрим, маршрут якої пролягає вздовж Норвезького узбережжя. Норвежці дивувалися, коли при температурі плюс п'ятнадцять градусів я вдягала куртку, а не легкий светр чи футболку. Погода протягом дня може змінюватись кілька разів. У липні, наприклад, можна кататися у горах на лижах. А спустившись вниз, одягнути шорти і футболку. Контраст дивовижний!
У радіусі п'ятдесяти кілометрів спиртне можна придбати лише в одному магазині
— Говорять, норвезька їжа дуже проста. І немає жодної національної страви, яка б ввійшла до міжнародної кухні.
— Мабуть, так. По суботах норвежці традиційно готують рисову кашу. На Різдво на святковому столі обов'язково має бути тушковане овече м'ясо. Подають його з вареною картоплею, овочами та кислою капустою. Я найчастіше готую на обід піцу, тако, лазанью, голубці, мексиканську рисову кашу.
— А яку рибу найчастіше готують норвежці?
— Королем місцевого рибного столу є норвезький лосось. Також часто готують тріску. Зазвичай норвежці варять рибу чи запікають із соусом і овочами, а не смажать її. Оселедців тут майже не їдять. Хоч закуски із солоного оселедця краще за норвежців не готує ніхто. Смаку улюбленого українцями салату «Оселедець під шубою» місцеві мешканці не розуміють абсолютно.
— Що з норвезьких продуктів тобі смакує найбільше?
— Сир і тверді хлібці. Такого в Україні немає.
— А сигарети та алкоголь можна придбати всюди?
— Придбати міцні алкогольні напої можна лише у спеціалізованих магазинах мережі «Vinmonopolet». В радіусі п'ятдесяти кілометрів знаходиться лише один такий магазин. У звичайних гастрономах спиртне не продається. В продуктових магазинах до вісімнадцятої вечора можна купувати пиво, але тільки якщо вам виповнився 21 рік. Розпивати алкогольні напої у громадських місцях вважається поганим тоном. Ціна пачки сигарет еквівалентна десяти євро, пляшка найдешевшого вина теж десяти євро, коньяку — тридцяти євро, а півлітра пива — трьом євро. Горілку норвежці пляшками не купують, а беруть лише сувенірні пляшечки по сто грамів. Через високі ціни на спиртне деякі норвежці їздять у сусідню Данію.
— Розкажи про рибний промисел, яким займається більшість норвежців.
— Норвежців риба годувала завжди. Тепер, кажуть, норвежці годують своїми оселедцями півсвіту. Вилов риби перевищує п'ятсот кілограмів на кожного норвежця. Відтак багато чоловіків працюють або на риболовних суднах, або рибалять уздовж Норвезького узбережжя. Три тижні вони проводять на суднах, а три — відпочивають вдома. Також норвежці працюють на рибних фермах біля узбережжя. Така робота не відлучає чоловіків від сім'ї.
Типова норвезька рибна ферма — це будинок серед води, від якого тягнуться коші. Усі процеси з годівлі й вирощування риби автоматизовані, тому співробітникам залишається лише натискати потрібні кнопки. Наприклад, мій чоловік працює у конторі рибної ферми. За допомогою комп'ютерної системи Віго стежить за кормом, температурою води, поведінкою риби. Раз на сезон проводиться вакцинація та її сортування. Цього року рибу з ферми Віго купують росіяни.
— Як ти познайомилася зі своїм чоловіком?
— Через Інтернет. Потім зустрілися — і захоплення переросло в кохання.
— У Віго велика родина? Чи багатодітні норвезькі сім'ї?
— У мого чоловіка дві сестри. Найчастіше в сім'ях по троє-четверо дітей. Дуже багато норвежців одружуються уже після народження дітей. І при цьому відзначають гучне весілля з вінчанням у церкві та бенкетом для родичів і друзів. Розлучаються тут рідко. А після розлучення батьків діти живуть тиждень з мамою, а тиждень з татом.
— Чим особливі норвезькі чоловіки?
— Вони привабливі зовні і вміють все: побудувати будинок, приготувати обід і навіть спекти торт (посміхається співрозмовниця. — Авт.).
— Як зазвичай у Норвегії святкують весілля? Яким було ваше з Віго одруження?
— Весілля планується не менш ніж за півроку, зазвичай урочиста церемонія одруження триває майже годину. Потім молодята їдуть гуляти і фотографуватися. Приблизно на сімнадцяту годину гості збираються в ресторані на застілля. Кожен отримує програму зі сценарієм свята, де вписані тексти пісень, що виконуватимуться на бенкеті, назви страв. Обід супроводжує жива музика. Алкогольних напоїв на столах дуже мало, у перервах ніхто не танцює. І самі наречені вперше танцюють аж після солодкого столу. Здивувало те, що весілля не знімається на відеокамеру, а фотограф робить знімки молодят лише в церкві і на природі. У нас з Віго не було часу планувати весілля. Ми не вінчалися, а одружилися в міській раді у присутності свідків. Потім скромно відсвяткували цю урочисту для нас подію в ресторані з родичами.
— Ти живеш зараз на острові в Норвезькому морі. Яка там інфраструктура?
— На острові мешкає близько тисячі осіб. До континенту шістдесят кілометрів. Щогодини ходить паром, на борту якого вміщається до 35 автомобілів. На острові є восьмирічна школа, три дитсадки, три магазини, перукарня, лікарня, кафе, автомайстерня і багато іншого. У кожного вдома Інтернет. Ми оплачуємо всі рахунки, не виходячи з дому. Також замовляємо через Інтернет всі товари, і їх приносять до самого порогу. Рівно о восьмій годині ранку ми отримуємо свіжу газету, а о дванадцятій — листи й рекламні брошурки. Пошта працює відмінно. Нещодавно Віго міняв свій паспорт. Він вислав поштою старий документ і так само отримав лист із новим паспортом. Це дуже зручно, економить час, ніяких бюрократичних перепон і черг, як у нас.
— Розповідають, що норвежці настільки люблять домашніх тварин, що навіть облаштовують вольєри для них у квартирі.
— У цій країні живуть за принципом: «Мы в ответе за тех, кого приручили». На норвезьких вулицях ніде не побачиш безпритульних тварин. Майже в кожній норвезькій сім'ї вдома є собака чи кіт. Чотирилапим купують модні аксесуари й одяг. У нас з Віго живе кішка Еміліне. У неї в нашому будиночку справді є комфортний вольєр.
— Ностальгія часто навідує?
— Інколи буває. Виникає нестримне бажання побачити рідних, друзів… Добре, що є Інтернет і завжди можна поспілкуватися з ними.
— Зустрічала багато земляків, котрі працюють і живуть у Норвегії?
— Коли працювала нянею в Теннфйорді, познайомилася з українкою та росіянкою. Вони також працювали в сусідніх селищах. Зараз продовжуємо з ними спілкуватися на відстані. На острові, де мешкаю зараз, живе одна українська сім'я і кілька жінок з України та Росії. Однак поки що з ними не спілкуюся. Найбільше тут переселенців з Польщі та Литви.
— Нових друзів за кордоном знайшла?
— Так. Це кілька моїх колег по роботі та родина чоловіка.
— Чому вдалося навчитися за кордоном? Не шкодуєш, що ви-їхала?
— Не пошкодувала жодного разу. Я навчилася тут пекти смачний хліб і зустріла своє кохання.
— Туристи в захопленні від природи Норвегії, а як ставляться до неї самі норвежці?
— Місцеві мешканці обожнюють природу і бережно ставляться до неї. І вона щедро віддячує норвежцям, створюючи всі умови для довголіття. Навіть з крана в квартирах норвежців тече чиста джерельна вода.
— Ти почуваєшся в Норвегії, як удома?
— Так. Я тут щаслива! Та поряд з цим розумію, що ніколи не буду в Норвегії своєю. Мені часто говорять вслід: «Вона іноземка». Але країна йде назустріч усім, хто хоче тут жити і чесно працювати.
— Дякую. Нехай щастить тобі в Країні Фіордів!
