Є така, досить відома, притча про двох жабок. Дві жаби потрапили в глечики з молоком. Вибратися звідти їм було дуже важко. Одна з жабок змирилася зі своєю долею і загинула від задухи. Інша з усіх сил намагалася вибратися, борсаючись у молоці. Вистрибнути чи виповзти по слизькому горлу глечика їй не вдавалося. Але в результаті її борсання, молоко поступово перетворилося на сметану. І потім жабка по більш-менш твердій поверхні змогла виповзти із пастки.
Цю притчу автору статті розповів один з читачів «ЕХО». Розмова відбулася після виходу у світ чергової редакційної, у якій ішлося якраз про те, що практично все в нашому житті залежить від нас самих. І про те, що при намаганні досягти результату потрібно сподіватися виключно на власні сили.
Чоловік, який розповів історію про двох жабок, резюмував:
— От читаю я твої статті. У основному погоджуюся з їх змістом. Буває, наші погляди розходяться. Але бачу, що очікуваного результату вони не дають. Багато людей почитають, але висновків не роблять, і далі сподіваючись на доброго царя, виграш у лотерею чи якесь містичне везіння. І задумуюсь про марність зусиль. Навіщо воно вам? Усе одно нічого не зміниться. А потім згадую притчу про жабок. І порівнюю вас з тією жабкою, яка, навіть не сподіваючись на успіх, збовтала молоко і по сметані вибралася з глечика.
Цікава метафора, чи не так? І підходить вона практично до всіх життєвих ситуацій. Усі ми рано чи пізно потрапляємо в глечики з молоком. І можна змиритися зі своєю долею, а можна борсатися до останнього і, не очікуючи на такий результат, отримати сметану, тобто тверду поверхню під ногами.
Глянути хоча б на наших політиків. У принципі, більшість із них нічим не відрізняються від так званих пересічних українців. Вони, політики, не розумніші від більшості людей. Вони не чесніші, не благородніші, не ерудованіші. Вони — активніші. Вони — борсаються. І отримують результат. Цей результат може бути чисто корисливим: отримати владу, а з нею і гроші. Але він є.
І в той же час мільйони розумніших та шляхетніших віддають перевагу очікуванню на кращу долю. І потихеньку задихаються у своїх глечиках. Адже вони, глечики, у кожного свої.
І так у всьому: у бізнесі, у домашніх справах, у здоров’ї. Результат отримує той, хто борсається. Адже сподіватися виключно на щасливий поворот долі є справою малоперспективною. Доля, вона дама вельми непередбачувана.
Так що, борсайтеся. І буде вам сметана. У кожного своя, звичайно.
