27 травня в селі Суха відбувся щорічний обласний літературно-мистецький захід «Зелене свято Гончарового дитинства».
Традиційно гостей свята зустрічали в літературному музеї-садибі Олеся Гончара. Тут усі бажаючі могли оглянути музейні експонати, скуштувати різні смаколики та послухати запальні виступи «Бригадирівських музик».
Сам захід проходив неподалік музею на імпровізованій сцені. Ведучі Дмитро Бобрищев та Наталія Скакун привітали всіх присутніх з Трійцею та повідомили, що на святі присутні представники районної влади, працівники Полтавського педагогічного університету, на чолі з ректором Миколою Степаненком, член спілки письменників Грузії Сосо Чочія, рідна племінниця Гончара Віра Сесь.
Наталія Скакун наголосила, що визначний майстер слова, академік і громадський діяч Олесь Гончар пишався тим, що він — полтавець, що його рідний край дав стільки видатних імен письменників, учених, діячів музики та малярства.
Ведучі зробили екскурс у життя великого письменника, розповівши про дитячі, юнацькі та зрілі роки Гончара. Зокрема, вони зупинились на тому, як Олесь Терентійович потрапив у Суху. Коли малому Сашкові було два роки, померла його мати Тетяна Гончар-Біліченко. Батько письменника одружився вдруге. Та ця жінка не замінила Сашкові і його сестрі Шурі матері. Тоді дід Гаврило Гончар відправив сина Якова в Катеринослав, де мешкали Біліченки, забрати онука. Так письменник переїхав у Суху, де його записали Гончарем. А в школі почали називати Олесем, оскільки один Сашко в класі вже був.
Родина Гончарів любила мистецтво. Дід Гаврило різьбив по дереву. Досі збереглися його роботи: ослін, стільчики, скриня. Брат діда робив скрипки. Гончарів називали «теслями». Дядько Яків був головою сільради, ходив до церкви, співав у церковному хорі.
Сестра Гончара Олександра Терентіївна розповідала, що Олесь був вихований у християнській вірі. У 1933 році купив він Біблію. У роки війни книга зберігалася в хаті родичів на Полтавщині, а після війни він перевіз її до сестри в Ломівку, що на Дніпропетровщині, і читав щоразу, коли сюди приїздив. Востаннє він був там у 1984 році, а Біблія та й досі лежить на книжковій полиці у ломівській хаті.
Музичні композиції виконували Вероніка Бережна, Олександр Пасічний, ансамбль «Кобеляцькі джерела», Леся Глинська, Альона Ткаченко та Юлія Няйко.
Учасники аматорського театру Дмитро Бобрищев, Олег Шабалтій, Алім Чесак та Альона Ткаченко інсценізували уривок із твору Олеся Гончара «Прапороносці».
Уривки з творів і вірші читали Наталія Чуніхіна, Іван Телятник і Антон Новицький.
Щороку в музеї Олеся Гончара проводяться районні конкурси: літературний, для людей зрілого віку, «Собори душ своїх бережіть» та юних художників «Світлі образи в оповіданнях Олеся Гончара». Підсумки конкурсів оголошуються на «Зеленому святі Гончарового дитинства».
Директор музею Тетяна Бондаревська оголосила, що в літературному конкурсі брали участь 5 чоловік, а в художньому — 32. Вона назвала переможців і вручила їм подарунки.
