Житель Біликів, агроном за освітою, уже майже 10 років займається вирощуванням органічних ягід. Він не використовує ніяких хімічних засобів захисту рослин. А головною проблемою, яка заважає розвивати бізнес, вважає не шкідників, не хвороби суниці, а курс долара до гривні.
Зізнаюся чесно, що протягом тривалого проміжку часу дуже скептично ставився до прихильників органічного землеробства. І вважав, що якби їх ідеї оволоділи людством, то воно, людство, вимерло б від голоду.
Побачене на городах і в садах «органіків» лише підсилювало скепсис. Погодьтеся, якщо людина на 1–2 «сотках» землі вирощує овочі чи фрукти, які за врожайністю і зовнішнім виглядом суттєво програють аналогам цієї ж продукції із «захімічених» плантацій, то її досвід важко вважати серйозною альтернативою інтенсивному виробництву агропродукції, що передбачає застосування хімічних засобів захисту рослин. Тобто, себе прихильники «чистих» технологій ще прогодувати зможуть. А ось інших…
З Євгеном Лисаком познайомилися випадково, на кобеляцькому ринку. Він продавав саджанці суниці садової. У народі цю рослину помилково називають «клубникою». Євген у ході короткої розмови розповів, що займається вирощуванням органічної продукції. Навіть продає її на ринках Полтави. Чоловік запросив приїхати до нього в гості у Білики і на власні очі пересвідчитися в тому, що можна й без хімії отримувати пристойні врожаї, годувати сім’ю і продавати лишки продукції. Домовилися зустрітися в кінці травня–на початку червня, щоб паралельно із репортажем скуштувати ягід.
Ягідні плантації без грама пестицидів
Зустріч кілька разів переносилася. У Євгена зараз «гаряча» пора, він реалізовує свою ягоду. Та все ж у понеділок, 4 червня, зустрілися. Лисак показав свою малесеньку плантацію, розповів про те, як її обробляє, поділився планами.
Виявилося, що Євген Лисак за фахом є агрономом. У свій час він закінчив Полтавський аграрний інститут. Працював за фахом. Але із часом вирішив податися «на власні хліби».
Євген розповідає, що завжди був і залишається прихильником саме органічного виробництва сільськогосподарської продукції. Він говорить:
— Усі оті «монсанти», «сингенти» та інші транснаціональні корпорації, що виробляють насіння та засоби захисту рослин, сформували у виробників та споживачів думку, що без «хімії» отримати пристойний урожай неможливо. Але це неправильно. Є достатньо прикладів, коли люди вирощують прекрасні врожаї пшениці, соняшнику, кукурудзи на тисячах гектарів і при цьому не заливають землю пестицидами. Наскільки я знаю, у Європі це зрозуміли вже й на державному рівні, тому кожного року вводять обмеження на використання хімічних засобів захисту рослин. Для мене особисто прикладом є Семен Антонець із Шишацького району. Його підприємство «Агроекологія» доводить всім, що без пестицидів можна обійтися.
Лисак розказав, що окрім ягідника має ще з десяток гектарів землі, які орендує. Там він вирощує традиційні культури. Чоловік чесно зізнався, що на кукурудзі раз за сезон використовує гербіцид. Каже:
— Я б із задоволенням обійшовся б і без нього. Але маю стареньку техніку, яка не дозволяє якісно обробити ґрунт. Тому трішки «хімічу». Але на всьому іншому не використовую жодного грама чи мілілітра пестицидів. Найкращі контролери чистоти продукції — мої діти. Я не боюся, що вони отруяться. Вони виходять на плантацію і їдять суницю, навіть не мивши її. І все у них в порядку. А одна знайома, купивши ранню тепличну суницю, рятувала свою дитину від отруєння.
Для того, щоб боротися із шкідниками та хворобами в посадках суниці, малини та інших ягідних культур, Лисак використовує виключно біопрепарати — Гаупсин, Актофіт, Триходермін. Говорить, що навіть проти хруща препарат є. Метрибузин називається. Щоправда, він захищає лише від невеликих одно-дворічних личинок хруща. Агроном радить боротися із хрущем іще й нашатирним спиртом. Каже:
— Нашатир і від хробаків захистить ваші рослини, і добривом слугуватиме. Купляю в аптеці стандартний флакон нашатирного спирту, розводжу його в 20–25 літрах води і добре проливаю ґрунт під культурою.
Добриво для рослин у Євгена «бродить» прямо поряд із плантацією. У кількох ямах він складує курячий помет і бур’яни, які вириває на городі. Усе це два тижні перебуває у воді. А потім чоловік поливає ним із відра свою суницю і малину. Відфільтрований розчин навіть подає через систему крапельного зрошення. Розповідає, що застосовував цей розчин і на кукурудзі. Вона «свіжіє» на очах.
Можна поїхати за кордон. Але, хто тоді тут залишиться?
Одразу по закінченню вузу Лисак кілька разів їздив за кордон. Був у Німеччині та Франції. Навіть працював там. Каже, що й зараз, як і мільйони земляків, може без проблем виїхати на роботу в Польщу. Але сам собі задає риторичне запитання:
— А хто тут залишиться? Пенсіонери і чиновники? Комусь же і тут працювати потрібно.
Особливо часто такі думки почали виникати після 2013 року. Тоді різко «впала» національна валюта. І, відповідно, зменшилися прибутки виробників. Найкраще було, коли при курсі гривні до долара один до восьми Євген продавав свою органічну суницю за 25 гривень. Зараз продає по 35. Деякі люди, які намагаються вживати лише органічні продукти, платять по 45. Але їх дуже мало.
Щоб і далі заробляти і годувати сім’ю, Євген вирішив диверсифікувати бізнес. Зараз він вирощує і продає ще й саджанці. Часто їздить на спеціалізовані виставки, де їх буквально «розмітають».
Євген говорить:
— Робота на землі — дуже тяжка. Якщо думати лише про гроші, то цим бізнесом краще не займатися, нічого не вийде. Це потрібно любити. Виходиш вранці на плантацію і милуєшся своїми рослинами, які вони здорові, тягнуться до сонечка, як наливається ягода. І розумієш — ти сам це створив. Аграрії — вони ж творці. Живу матерію творять. А якщо це ще й прибуток приносить… Тоді ти — щаслива людина.
