Тепер в Україні буде свій Антикорупційний суд. Перемога це чи зрада? Провладні та й деякі опозиційні політичні діячі й оглядачі в один голос волають про черговий суперуспішний крок нашої держави на шляху… На шляху до чого? Напевне, до встановлення верховенства права, справжньої, а не декларативної, боротьби з корупцією, поступального розвитку економіки, зростання ВВП та благополуччя. І так далі, і тому подібне.
Цілком можливо, що з часом воно так і буде. Антикорупційний суд разом з НАБУ стане справжньою грозою для корупціонерів всіх рівнів, починаючи з найвищого. Після цього в Україну підуть інвестиції, економіка запрацює, громадяни стануть жити краще. І так далі, і тому подібне.
От тільки буде це колись. Можливо, через рік, можливо, через десятиліття.
А що ми маємо зараз? А зараз ми маємо те, що закон про Антикорупційний суд був прийнятий виключно під безпрецедентним тиском Міжнародного валютного фонду, Держдепу США та інших впливових іноземних інституцій. Ключове слово тут — іноземних. Тобто, відбулася чергова констатація того, хто в цьому домі господар.
А господарем в домі під назвою «Україна» є той, хто дає гроші. Зараз гроші дають із Заходу. Дасте ви (от ви — той, хто читає цю статтю), тоді до вас перейде суверенне право диктувати свою волю цілій державі. Є у вас зайвих із десяток мільярдів доларів?
І нібито нічого поганого, тим більше трагічного, не трапилося. Ідея хороша: створити незалежну інституцію, що братиме за зябри негідників, які грабують державу, не дивлячись на їх статки і політичний статус. Це я про суд. Та й у історії нашій достатньо прикладів, коли саме іноземці в нас щось хороше створювали. Згадати хоча б тих же норманів, які започаткували державу, відому як Київська Русь.
Але не дає спокою одна думка: чи дасть можливість той, хто позичає гроші і, відповідно, диктує свої умови, визволитися із боргової кабали? Адже якщо стануть багатими, то й у борг не братимуть, і процентів не платитимуть, і робитимуть те, що захочуть самі. Це я про Україну та її нинішніх друзів, що за сумісництвом є кредиторами.
Узагалі, усі ми бачили собаку на ланцюгу. Її годують, вона має будку. ЇЇ може доглядати ветеринар, їй робитимуть щеплення. Вона буде весела і матиме гарний вигляд. Але вона — на ланцюгу. І вільною та незалежною її назвати важко.
