Минулого четверга в Нових Санжарах відбулося зібрання за участі народного депутата Андрія Реки та керівників бюджетних установ селища. На ньому обговорили актуальні для бюджетників питання, пов’язані з передачею низки об’єктів на баланс об’єднаної територіальної громади та виплатою «відпускних».
Ініціатором проведення зібрання, швидше за все, виступила директор музичної школи Ірина Сергєєва. Вона нещодавно була присутня на сесії об’єднаної громади, а також зустрічалася з керівниками району, направляла звернення до голови облдержадміністрації Валерія Головка.
Послухати колегу, нардепа та представників ОТГ прийшли керівники шкіл, бібліотеки, Будинку дитячої творчості та інших закладів, що фінансуються з бюджетів місцевого рівня.
Судячи із почутого, далеко не всі керівники мають об’єктивну інформацію. Чомусь у людей уже сформували думку про те, що в районному бюджеті на утримання закладів грошей немає, а у селищному їх більше, ніж достатньо. Крім того, керівника дезінформовано з приводу того, хто ж має виплачувати їм «відпускні» та «оздоровчі».
Довелося пояснювати. Думаю, не зайвим буде повторити це ще й через пресу.
Відповідно до Закону України «Про відпустки», відпустку і кошти надає особі підприємство, з яким вона знаходиться в трудових відносинах. Колективи та керівники вищезгаданих бюджетних установ та організацій знаходяться в трудових відносинах з районною радою фактично і юридично. І це навіть не обговорюється.
Інший аспект, що викликав бурю емоцій, — обіцянка ще в квітні прийняти ці установи в комунальну власність ОТГ. Але необхідні документи не підписані ще й до сьогоднішнього дня.
Відповідно до Закону України «Про передачу об’єктів права в державну та комунальну власність», об’єкт вважається прийнятим з часу підписання і затвердження актів про їх передачу або внесення в реєстр. Коли у квітні поточного року керівництво ОТГ заявляло про готовність взяти бюджетників під своє «крило», то ще не були вивчені всі нюанси процесу. А ось коли вивчення почалося… Тоді стало зрозуміло, що протягом довгих років комунальним майном користувалися, м’яко кажучи, неналежним чином. І не можна зараз усі недопрацювання районної влади взяти й одномоментно перекласти на плечі жителів селища, які добросовісно платять податки. Тому зараз є два шляхи вирішення всіх проблем. Перший — шлях переговорів та швидкого усунення недоліків, які існують. Другий — шлях примусу. За допомогою правоохоронних органів, звичайно. Але кращим для всіх є перший варіант.
Звісно, найбільше дивує в цій ситуації поведінка самих керівників соціальних структур. Як, будучи юридичними особами, знаходячись в трудових відносинах на контрактній основі з районною радою, вони дали можливість втягнути себе в штучно створений політичний конфлікт місцевого рівня? Більше того, приймаючи участь в його поширенні, у першу чергу, недобросовісно повелись зі своїми працівниками, яких донедавна утримували на роботі в період канікул, не надавши обов’язкову за законом відпустку. Розмови про відсутність коштів у районному бюджеті, що ведуться у владних кабінетах і кулуарах, більше схожі на «развод для приезжих». Крім того, потрібно нагадати, що відповідальність і контроль за виконанням Закону України «Про відпустки» покладається на місцеві виконавчі органи і профспілки, представників яких, як не дивно, на зустрічі не було. Так само не було і керівників власника (засновника) цих установ — районної ради. Вони, напевно, вже готувались до форуму «За новим курсом».
Та все ж політика не настільки перекрила мізки районній владі, яка дозволила оформляти відпустки працівникам цих установ. А на позачерговій сесії поспіхом почали вирішувати питання фінансування.
Звучало на зібранні і риторичне питання. Мовляв, а навіщо взагалі ОТГ створювали? І хто буде крайнім у цій пікантній ситуації. А про це, про можливі проблеми і виклики, про шляхи їх вирішення, потрібно було говорити ще вчора і позавчора, коли ОТГ була лише в проекті. До речі, автор цієї публікації про це не лише говорив, а й писав. Та більшість керівників тоді в дискусії участі не брали. Можливо, спостерігали, що із того вийде. А тепер крайніх шукають.
А крайніх шукати не потрібно. Потрібно разом шукати компромісні рішення і багато працювати, щоб їх у життя втілити.
