Рясні дощі, що пройшли в Кобеляцькому районі минулого тижня, дещо несподівано нагадали про дуже серйозну і актуальну проблему: ніким і нічим неконтрольоване розорювання земель. Причому, ті негаразди, які на собі відчули мешканці кількох сіл, є лише «квіточками» у цьому зловісному процесі. Попереду — набагато серйозніші проблеми.
За даними фахівців Кобеляцької метеостанції, за період з 27‑го по 30 червня випала двомісячна норма опадів. Загальна їх кількість становить 91,2 міліметра (при місячній нормі у 56). Особливо рясним дощ був увечері 28 червня. Тоді всього-навсього за годину на землю вилилося 55,7 міліметра опадів. Така кількість зазвичай випадає протягом цілого місяця. Усе це супроводжувалося сильним поривчастим вітром. Тому й не дивно, що природна стихія завдала людям чимало клопотів. Десятки населених пунктів Кобеляцького і сусідніх районів на дві-три доби залишилися без електроенергії, а чимало людей, у буквальному сенсі, — без даху над головою.
Зрозуміло, що такі стихійні явища трапляються досить рідко, а передбачити їх і боротися з наслідками досить тяжко. І не лише в бідній Україні, а і в багатих високорозвинутих державах.
Та природна стихія вкотре нагадала про проблему, яка є найбільш актуальною саме для України. І породжена вона самими людьми. Одні, у гонитві за прибутками, забувають про те, що поряд живуть інші люди, які можуть постраждати через їх діяльність, а наша держава вчергове демонструє свою майже повну імпотентність та відсутність стратегічного мислення в осіб, які її очолюють.
Як відомо, в Україні загальна розораність земель є ледве не найвищою у світі. Кількість розораної землі складає 53,8 відсотка. Більше ріллі у відсотковому співвідношенні лише в Молдові і Бангладеші, приблизно стільки ж — у Данії. Це, якщо вірити даним вітчизняної Вікіпедії. Насправді ж, кількість розораної української землі може бути і більшою.
Добре це чи погано? Важко дати однозначну відповідь. З одного боку, рілля дає змогу працювати і отримувати прибутки десяткам тисяч аграріїв, а Україні стати світовим експортером всякого збіжжя і поповнити свою казну, яку більше поповнювати ні з чого. Економіка ж фактично померла.
З іншого боку, ніким і нічим неконрольована розорюваність уже призводить до багатьох екологічних та інших проблем. І вони будуть лише поглиблюватись і загострюватись.
Водовідвідні канали розорали і села залило
Про одну таку проблему розповіли жителі маленького села Яблуневе, що на території Кунівської сільської ради. Вони зателефонували в редакцію і попросили приїхати, сфотографувати та написати про те, що в них сталося після зливи 28 червня.
Розповідає Тамара Рибалко:
— Я фактично живу в Яблуневому з 1994 року. Були рясні дощі і до цього, але такого ще не було. І я не про дощ. Із сусідніх полів вода пішла на село. Вона залила і занесла мулом десь шість чи й більше садиб. Раніше після дощу в нас дітки виходили і гралися на асфальті, який швидко просихав. А зараз того асфальту майже не видно через товстелезний шар мулу, який принесло з поля. А все через те, що місцеві орендарі думають лише про свої прибутки. Саме вони розорали водовідвідний канал, що поряд із селом. Та що там канал, вони в цьому році почали й обочину дороги обробляти. З-під плуга в них аж шматки асфальту вилітати.
Інша жителька Яблуневого Ірина, на підтвердження слів односельчанки, демонструє фотографії, зроблені під час того, як техніка агрофірми «Аршиця» обробляла поле поряд із селом. А молодий чоловік стає на поверхню, яка мала б бути асфальтом, і каже:
— Сфотографуйте. Оцю муляку ми будемо розчищати самі. Ні «Аршиця», ні сільрада нам не допоможуть.
Люди розповідають, що проблеми розпочалися ще навесні. Тоді Яблуневе почали затопляти талі води. Жителі сигналізували про це і в сільську раду, і в райдержадміністрацію. Лист-відповідь із РДА надійшов. Згідно із ним, за станом доріг повинна стежити нещодавно створена установа під назвою «Агентсво місцевих доріг Полтавської області». А товариство «Аршиця» навесні власними силами зробило рівчак для талої води.
Жителі Яблуневого коментують:
— Ага, зробили вони рівчак. Плугом разок пройшлися і все. При совєтах, коли не лише про прибутки думали, була глибока і широка канава. А під дорогою — отвори для проходу води. У село вода не заходила. А те, агентство… Дожени та пхни. Де їх у Полтаві шукати? І хто шукатиме?
Дійсно, судячи із побаченого і зафіксованого на фото, поле соняшнику, що розташоване поряд із Яблуневим, зайняло не лише колишню водовідвідну канаву, а й частину обочини асфальтованої дороги. Звичайно, остаточні висновки про те, чи порушили аграрії встановлені межі дороги, зробити мають фахівці. Ті, які в Полтаві. І яких в очі не те, що в Яблуневому, а й у Кобеляках мало хто бачив.
Сусідню Колісниківку в цьому році теж почало заливати. Тамтешня водовідвідна канава не розорана, але вона замулилася, заросла чагарником і вже не виконує своїх функцій. Чистити її ніхто не збирається. І, швидше за все, подібна проблема виникла не лише на території Кунівської сільради, а майже в усіх селах із схожим рельєфом.
Тут можна просто резюмувати, що при «совєтах», при всіх їх мінусах, дійсно думали не лише про прибуток певних людей чи підприємств, а й про інших людей. Зараз — гроші понад усе. А поставити «на місце» аграріїв, які забули, що мають працювати в рамках законодавства, фактично нікому.
Жителі Яблуневого зараз складають колективного листа до Кобеляцької РДА. У ньому люди прохають чиновників втрутитися в ситуацію і для початку хоча б організувати зустріч представників громади, чиновників та відповідальних працівників «Аршиці». І на ній дізнатися, хто винен і що робити.
Редакція «ЕХО» допоможе людям у написанні цього листа. Також ми обов’язково висвітлимо на своїх шпальтах результати зустрічі й розмови у владних кабінетах. А ще — спробуємо знайти оте «Агентство місцевих доріг Полтавської області», про яке всі знають, але ніхто його в очі не бачив.
