У минулому номері «ЕХО» було розміщене незвичайне оголошення. Його автор, чоловік, який працює у редакції, запропонував землякам розібрати по домівках маленьких і гарненьких цуценят, яких побачив біля контейнерів збору побутових відходів. При цьому дописувач висловив припущення, що цуциків хтось викинув. Таке, на жаль, часто буває.
Тут потрібно відзначити, що автор оголошення сам постійно опікується тваринами, яких інші, не надто розумні і добрі люди, викидають на вулицю. Через його руки пройшов не один десяток врятованих собак. Тому можна було зрозуміти його обурення вчинком не відомих йому людей, які залишили практично беззахисних тваринок напризволяще.
Та в дійсності ситуація виявилася дещо іншою. Буквально наступного дня після виходу в друк газети із уже відомим вам оголошенням (продубльоване текстом і фотознімком на Фейсбуці), до редакції передзвонили. Жінка, мешканка Кобеляк, розповіла справжню історію про цуценят біля контейнерів. Вона повідомила, що винесла тваринок до контейнерів свідомо. І не для того, щоб їх позбутися, а щоб дати шанс на порятунок. Ось, що вона повідала:
— Я живу неподалік від перехрестя вулиць Михайлівська і Лазо, де знаходиться майданчик для сміттєвих контейнерів. Уже кілька років, можливо — чотири, а можливо — і п’ять, ми, кілька сусідів, опікуємося старю вівчаркою, яку сюди хтось невідомий вивіз і викинув. Назвали собаку Найдою. Ми її годуємо. Але природа бере своє. Найда періодично гуляє і приводить цуценят. До цього року нам вдавалося всіх їх прилаштовувати, роздаючи іншим людям. А тут Найда погуляла двічі. Та ще й привела відразу семеро. Та ще й у підвалі. Довелося витягувати цуциків на вулицю. Ми їх відгодували, вони відігрілися на сонечку. Але куди їх подіти? Частину знову роздали. Але не всіх. От і вирішили розмістити цуциків біля контейнерів. Там часто ходять люди, може, хтось підбере. У собачат є і їжа, і вода, ми про це турбуємося. А тут у газеті написали, що їх викинули. Нам образливо стало, ніби ж добро робимо, а нас за це критикують.
Автор редакційної швиденько навідався у вказане місце. Дійсно, судячи з вигляду цуценят, ніяких проблем у них не було. Вгодовані і веселі собачата завзято гралися на траві. Неподалік чергувала їх мама. Найда трішки гарчала, але явної агресії не проявляла.
А через два дні після оголошення в газеті цуценят уже розібрали. З людьми, які опікувалися Найдою та її цуценятами, ми швиденько порозумілися. І навіть домовилися про співпрацю. Упевнений, що все в нас вийде.
Тут, напевне, мала б бути якась мораль, висновок у епілозі. Щось про карму. Але буде просто «ДЯКУЮ». Дякую всім названим і неназваним людям, які ще про когось, окрім себе, турбуються.
