Днями до редакції зателефонували і запропонували висвітлити тему придбання будівлі для краєзнавчого музею в Біликах. Мовляв, є гроші, які серйозна міжнародна організація готова виділити, але у селищної влади немає бажання займатися цією справою.
Людина, яка телефонувала і розповідала про ситуацію із придбанням будівлі для музею, підказала, що більш детальну інформацію можна отримати в Анатолія Ратаєва, письменника, який проживає в малесенькому селі, що неподалік Біликів.
Одразу потрібно відзначити, що телефонна розмова із Анатолієм Ратаєвим остаточної ясності в ситуацію із музеєм не внесла. Письменник повідомив, що мова йде про кошти ЮНЕСКО — спеціалізованого підрозділу ООН, котрий займається питаннями культури, освіти і науки, у тому числі, може виділяти кошти на збереження історичних пам’яток та розвиток музейної справи. І от у Ратаєва є добрі знайомі в ЮНЕСКО. І вони могли б посприяти тому, щоб у Білики надійшли кошти і була придбана нова велика будівля, де можна розмістити селищний краєзнавчий музей. Придатний для цього будинок у Біликах дійсно є. І його власник готовий продати нерухомість.
Але, за словами Ратаєва, білицька селищна влада і, передусім, селищний голова Юрій Латиш, м’яко кажучи, не горять бажанням займатися цією справою. Цікаво, що розповідаючи про інертність місцевої влади, Валентин Ратаєв підтвердив, що він особисто чи представники ЮНЕСКО до білицької селищної ради з офіційними пропозиціями не зверталися. Анатолій Валентинович резюмував:
— Потрібно, щоб знайшлася людина, яка б цією справою зайнялася. У нас із Латишем взаємна антипатія.
У свою чергу, білицький селищний голова Юрій Латиш теж підтверджує, що ні Ратаєв, ні жодна офіційна особа із ЮНЕСКО до нього не зверталися. Він пояснює:
— Дійсно, приходив до мене місцевий підприємець. Розповів, що хоче продати будівлю під музей. Гроші, нібито, виділяє якась міжнародна організація. І все. Хто братиме на баланс будівлю, хто її утримуватиме, які подальші умови співпраці з іноземцями — про це бізнесмен нічого не знає. Він хоче вигідно продати нерухомість.
От така ситуація. Що ми маємо в об’єктивній реальності: є Ратаєв, є Латиш, є ЮНЕСКО, є бізнесмен, який хоче продати нерухомість. І, нібито, є гроші. Усе інше — у суцільному тумані. На аферу, знаєте, схоже.
