Цей пост написав після гри Росія — Хорватія, яка привернула особливу увагу земляків. Але довго не виставляв його, сподіваючись побачити на сторінках Fb якусь відмінну, незаангажовану позицію. Але чим більше проходило часу, до якого долучилась нова перемога Хорватів над Англією, тим більше бажаючих з’явилося в Інтернеті посмакувати і попіаритись з трибун на цій темі. Розумію, що коментувати велику політику, як і великий спорт, невдячна справа. Можливо, не коментував би, але відчуття власної гідності не дає спокою.
Після виниклої ейфорії серед вболівальників ЧС-2018, яка була викликана перемогою Хорватії і відеозверненням її футболістів Домагоя Віди та Огнєна Вукоєвича по закінченню матчу, виникло безліч запитань щодо реакції в соцмережах. Мене не настільки вразив вчинок Віди, щоб потрібно було його заносити до Героїв і висловлювати Славу Хорватії від 45 мільйонів українців. Якщо такі слова, що були загартовані на Майдані, у АТО з біллю і втратами, для нас стали більше схожі на пустий звук, то їх, звичайно, можна використовувати на ліво і направо. Якщо ні, то, напевно, в промінцях хорватської перемоги потрібно розгледіти свою душу і відношення, у першу чергу, до себе, а не розкидатись Славою Героїв. Невже можливо порівнювати відеозвернення Віди в якійсь роздягальні з пивом і відео з окопів та прифронтової зони. Для одних — це війна, для іншого більше гра і не тільки на футбольному полі. Я б зрозумів, якби щось подібне виникло не в роздягальні, а напередодні матчу, на полі чи на прес-конференції або навіть ще раніше на відбіркових турнірах… А, можливо, ще раніше, коли керівництво Великобританії закликало бойкотувати чемпіонат і Хорватія відмовилась від його участі разом з іншими. Так ні. І яка тоді Слава Хорватії, яку представляють в Фб кілька її громадян? Хіба не делегації країн учасників на чолі з президентами, керівниками урядів представляють на ЧС-2018 свої держави, у тому числі і президент Хорватії Комінда Грабар-Кітарович? Чомусь крім розрекламованого її пляжного костюму, уболівальники не помітили ні рукостискань за кожен гол з Медвєдєвим, ні танець перед ним у vip-ложі? Так само — як шарфика у вигляді прапора з державним гербом Росії на шиї, а не українського? Можливо, Віда щось сплутав, коли звертався до своїх уболівальників, бо не бачив під час гри свого президента? Напевно, це теж було заради України, щоб далі пробитись до фіналу і принести Перемогу і Кубок нам, а не хорватам? Якщо Слава Хорватії, то чому Віда надав ближче до фіналу більш офіціальну версію відеозвернення і майже вибачився за свою поведінку? І знову все, мабуть, заради того, щоб присвятити перемогу нашому «Динамо» у фіналі ЧС, а не 4 мільйонам хорватів, які теж чомусь приїхали вболівати в Росію. Чому той же Віда, зробивши такі сміливі заяви, ставши нашим кумиром на годину, не залишив Чемпіонат Світу, а залишився грати у футбол в цій країні? Напевно тому, що він просто приїхав грати в футбол і показав разом із командою високий клас, справжній професіоналізм. І це на відміну від тих, хто повинен був це довести всьому світу. Мова — про наших рідних футболістів. Довести своїми перемогами і вболіваннями, а не використовувати інших, хапаючись за слова, як за соломинку. Важко зрозуміти, як у такій маленькій країні, як Хорватія, вдалося виростити і створити таку потужну команду професіоналів. Можливо, через те, що навіть президент Хорватії літає на футбол економ-класом, а не, як наші, — наддорогими чартерними рейсами.
Важко зрозуміти, чому наші патріоти дружно почали вболівати за Хорватію навіть під час її протистояння із Англією. Виходить, для нас слово одного хорвата за лаштунками після матчу вартує більше дій цілого уряду Великобританії з її прем’єр-міністром Терезою Мей і Борісом Джонсоном, усіх публічних заяв з критикою Росії, справою отруєння Скрипаля, висилкою 23 російських дипломатів. Англія, на відміну від Хорватії та інших, чемпіонат у Росії проігнорувала заради Криму й України і у vip-ложі ніхто з їх посадовців перед росіянами не танцював.
Думаю, було б більш доречним подякувати хорватам у іншій формі за слова підтримки і чудову гру, яка викликала такий фурор у світі і в нас. А крім цього, подякувати і росіянину Фернандесу за його зраду, що відправив м’яч повз ворота та допоміг вийти хорватам до четверть фіналу…
Сьогодні, коли відбудеться фінальний матч за Кубок Світу, знову більшість українців (із політичних переконань) з надією вболіватимуть за своїх кумирів хорватів, які здобули перемогу над Росією. Проте, якщо так міркувати, то необхідно перед грою зважити, що наші політичні вигоди від співпраці з французами значно вагоміші. Знову ж, вони гаранти тих самих Мінських угод. Президент США Дональд Трамп з Емануеля Макрона здуває пилинки і тримає за перемовника в Європі. Франція має особливе положення в ЄС і НАТО, аніж Хорватія, та й дипломатів російських вислала більше, ніж їх суперники. То, можливо, краще все ж Віват Франціє, ніж Слава Хорватії? Адже чемпіонат вже закінчується, Віда буде скоро в минулому, як і більшість наших кумирів, які «зкурвились»… Он Надія Савченко почала голодування, але вона вже в минулому і нікому не цікава, а Макрона тільки обрали…
Напевно, питання більше в нас самих, а не в хорватах з англійцями чи французами. Судячи з більшості тих постів, які боролися більше за лайки і увагу до себе, у нас спочатку їх заробляли тим, що закликали бойкотувати «Інтер» з трансляцію на ньому футболу, а потім виявилося, що нічого їм не заважає дивитись Чемпіонат у Росії і навіть знайшли цьому виправдання. Там же наші побратими хорвати борються за нас.
Думаю, що ті українці, котрі сьогодні економлять на харчах, ліках, тяжкохворі, знаходяться на передовій, у окопах, на Донбасі і в Криму, не всі у захваті від чемпіонату і не «прилипають» до телевізорів та комп’ютерів. І їм не надто важливо, чи Хорватія там переможе, чи Франція. Важливіше, аби був мир і спокій та кошти на комуналку…
Але закони Середньовіччя нікуди не поділись і попит на видовище з хлібом завжди буде в ціні, якщо навіть в цей момент хоронять і вбивають…
Тож, вболіваємо далі. Слава Україні!
