Минулого тижня в Кобеляках і Деменках гостювали учасники велопробігу «Знаю. Можу. Допоможу». Люди із вадами зору сіли на велосипеди-тандеми і поїхали по Україні.
Одна з організаторів пробігу Вікторія Лучка говорить:
— Наша мета — довести собі та іншим, що, маючи бажання, можна досягати практично будь-яких цілей. А всі обмеження, які нібито є, насправді існують виключно в наших головах. Хоча нашим велосипедистам особисто собі вже нічого доводити не потрібно. Маючи серйозні проблеми із зором, вони ведуть активний спосіб життя, працюють, займаються спортом.
Велопробіг, учасниками якого є люди з вадами зору, відбувається вже вчетверте. Цього разу акцію фінансувало Посольство США в Україні. 50 велосипедистів на спеціальних велосипедах-тандемах за 21 день мали подолати дистанцію між Харковом і Херсоном. У ході мандрівки вони заїхали і в Кобеляки. Опікуватися гостями взялася голова РДА Таміла Шевченко та директор НВК №1 Яків Постольник. Вони організували для велосипедистів кілька цікавих екскурсій та можливість відпочити в спеціально обладнаному для цього приміщенні міської школи. Переночувавши в Кобеляках, мандрівники вирушили до села Деменки.
Потрібно уточнити, що частина з учасників велопробігу не мають проблем зі здоров’ям. Вони першими їдуть на велосипедах-тандемах, виконуючи роль пілотів. Адже у подорожі беруть участь і люди з повністю втраченим зором. І без допомоги волонтерів‑пілотів вони не змогли б їхати на велосипедах.
Серед подорожуючих був Іван Маслюк — чоловік, який, будучи враженим такою серйозною хворобою, як ДЦП, зміг на велосипеді об’їхати практично всю Україну. А два роки тому Іван доїхав зі Львова до Лісабона.
Інший учасник велопробігу Андрій Граб активно займається таким видом спорту, як голбол. Це — командна гра для людей із вадами зору. У неї грають м’ячем із влаштованим у ньому дзвіночком. Андрій розповів, що бере участь практично в усіх змаганнях із голболу, що проводять в Україні, є п’ятиразовим бронзовим призером чемпіонату країни. А ось у веломандрівці бере участь вперше. Андрій каже:
— У перший день я проїхав майже сто кілометрів. Але особливої втоми не відчув. Напевне, через те, що постійно займаюся спортом. Узагалі, класна ідея — проїхатися Україною. Я, коли мені запропонували, погодився, не задумуючись. Я ж не просто їду на велосипеді. Пробіг — це можливість знайти нових друзів, побувати на цікавих екскурсіях, набратися нового позитиву.
У кожного з учасників пробігу — своя складна і дуже цікава історія життя. Але є одна спільна риса: усі вони не здалися перед обставинами і хворобами. А своїм прикладом демонструють одне: обмеження — лише в наших головах, у реальному житті їх не існує.
