Ця творча студія, про яку піде далі мова, заслуговує на написання окремого матеріалу, щоб про неї знали якомога більше людей. Діяльність керівника спортивно–танцювальної студії «Анна&Вікторія» Вікторії Травінської —інвестиція у недалеке майбутнє.
«Феєрія танцю» відбулася о 15 годині у Могилівському будинку культури і тривала півтори години. У концерті було 22 танці. Одна яскрава картинка змінювалася іншою без перерви. Цього дня студія святкувала 3-річний ювілей.
Заснувала спортивно–танцювальну студію «Анна&Вікторія» вчитель інформатики Могилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Вікторія Травінська. Назва студії походить від імені доньки Анни та власного. Вікторія виросла в Дніпрі, а доля привела її у Могилів. Сама вона з 5 років займається танцями. Працювала у відомих танцювальних колективах Дніпра «Счастливое детство», «Искорка», «Транс–Денс». У свій час відкрила свою гімнастичну студію. Слідкує за сучасними тенденденціями і вимогами сучасного танцювального мистецтва. Створила студію танців у Могилеві. У ній займаються 4 групи: старша — «Багіррра», середня — «Mix Dance», молодша — «Смайл», наймолодша — «Пупси». У студії займаються 70 чоловік з Могилева, Китайгорода, Преображенки, Лисківки. Цього року Вікторію Травінську запросили в Китайгородську громаду навчати дітлахів танцю.
Повернемося до концерту. До кожного танцю були вдало підібрані костюми. Кожен танок супроводжувався віршованими коментарями самих дітей. Багато авторських композицій, надто ж — на соціальні теми. Особливо автора вразила композиція «Колискова», у якій піднята тема материнства, поколінь, людського буття. У багатьох в залі були сльози на очах. Уже пізніше хореограф зазначила, що після концерту, побачивши, що її вихованці плачуть, запитала, у чому причина. Діти відповіли, що плачуть від щастя. Мабуть, і щастя керівника в тому: викладати так, щоб в дітей викликати такі сильні емоції. Вікторія говорить, що танець — це мова, стан душі. І тому на сцені у малих вихованців ми спостерігали і акторську майстерність, і самобутність, і самовираження, сильні емоції, читались думки. Дуже підтримують у роботі мами танцівників, без їхньої допомоги хореографу було б не впоратися. Це — однодумці. Спільно обговорюють справи, опікуються костюмами, допомагають фінансами. На проведення танцювального шоу самотужки зібрали понад 3 тисяч гривень, які пішли на підготовку заходу і оформлення залу. Величезний, гарно оздоблений, зі святковими свічами торт дітлахам профінансувала громада. Окреме слово за костюми учасників «Анни&Вікторії». За три роки діяльності колективу сценічних костюмів було придбано на 70 тисяч гривень. Ще раз зазначимо, що до кожної композиції, а їх було 22, були свої сюжетні костюми. Про це дбають батьки. Костюми шиють не тільки місцеві швачки, а й спеціалізовані заводи, фірми, які займаються пошивом костюмів. Налагоджені зв’язки з Києвом, Нікополем, Дніпром. А українські костюми до танка «Україна — це ти» спеціально замовляли в Коломиї Івано–Франківської області. Цю композицію схвально прийняли на фестивалі «Петриківський дивоцвіт».
Своїми враженнями і думками з нами поділилася керівник спортивно–танцювальної студії Вікторія Травінська:
— У цей концерт я вклала багато зусиль і надій. Розумієте, це мій крик душі. Мені хочеться донести батькам розуміння того, що танці — це не просто класно, не просто спорт чи задоволення, а це робота, розвиток особистості їхньої дитини. Через рухи діти вчаться самовиражатись, думати, співпереживати, виказувати свої емоції, долати свої внутрішні комплекси. Мене дуже турбує те, у яких умовах живуть діти, про що вони думають, як розвиваються. Дуже часто в суспільстві нав’язують стереотипи бути, як усі. А я дуже люблю дітей. І кожна дівчинка чи хлопчик для мене — особистість. Я хочу, щоб батьки розуміли, що їхні діти не тільки мають працювати у себе в господарстві, допомагаючи у нелегкій селянській праці, а й гармонійно розвиватись, зокрема, і через танці та спорт. Мене дуже турбують соціальні проблеми, тому у мене багато філософських композицій. Я працюю ще офіційно на півставки художнім керівником у клубі, отримую зарплатню 1498 гривень, але річ не в грошах, а у моєму відношенні до справи. Мої робочі дні тривають до 8–9 години вечора, але я кайфую від спілкування з дітьми. Стараюсь вкладати у своїх вихованців відповідальне ставлення до життя, порядність, чутливість, уміння бути собою і не боятися приймати важливі рішення. Я вкладаю себе в їхнє і наше майбутнє. А ще мрію створити в Могилеві центр розвитку для дітей. Щоб не тільки танцювали, а й займалися різними видами мистецтва.
Від себе додамо, що в «Анни&Вікторії» немає меценатів і спонсорів. Тримаються на ентузіазмі та допомозі батьків. Але дуже хотілося б, щоб ті, хто може допомагати і підтримати, звернули на цей прекрасний колектив свою увагу. Він того вартий.
