Ось і минуло майже два тижні після того, як стався вже відомий всьому світу інцидент за участю українських та російських військових кораблів. Чого тільки не довелося начитатися і наслухатися від начитаних і заслуханих за ці дні. Люди за кілька годин уже розгадували таємниці змови між Порошенком і Путіним, Путіним і Трампом, Трампом і Порошенком. Розповідали про жахи військового стану, про відміну виборів. І так далі, і тому подібне.
Зараз усе трішки стихло, висловилися вже практично всі фейсбучні фахівці, усі змови розкриті. І можна спробувати вставити свої п’ять копійок, тобто висловитися щодо таємничого конфлікту, що стався в Азовському морі чи Керченській протоці. І всім усе стало ясно і зрозуміло.
Зізнаюся відверто, мені й до цього часу в цій історії зрозумілого мало. Я не є фахівцем із морського і міжнародного права, я не маю даних геолокації щодо перебування кораблів у тій чи іншій точці на момент конфлікту. Зрештою, я не перебував особисто в місці, де стався інцидент. Тому, що я можу зрозуміти з інформації, сто разів перекрученої, пересмикнутої і спотвореної на той чи інший лад?
Для мене, як людини, котра вже багато років працює в інформаційній сфері, чітко зрозуміло лише одне — люди, як і раніше, легко «ведуться» на різного роду фейки. Тобто, вірять на слово іншим людям, не маючи жодної змоги перевірити інформацію.
Найяскравішим і найбрутальнішим прикладом свідомого вкидання завідомо брехливої інформації є пост у Фейсбуці такого собі Ніка Ніколаєнка, громадянина Російської Федерації. Думаю, що сотні тисяч, якщо не мільйони українців читали і поширювали його «розповідь» про дзвінок знайомим воєнкомам, які нібито розповіли «правду» про введення воєнного стану в Україні. Величезна кількість користувачів Фейсбуку абсолютно бездумно розповсюдили цю, з дозволу сказати, інформацію, навіть не потрудившись зробити елементарні речі — зайти в Інтернет і прочитати один розділ із Конституції держави, у якій живуть, та кілька розділів із Закону України «Про правовий режим воєнного стану». А потім заглянути в досьє людини, яка розповсюджує інформацію, там перевірити, чи існує такий громадянин насправді, чи це — вигаданий персонаж. А часто буває й таке. І понеслось — зрада, всьо пропало, «он почитайте, шо люди пишуть». А люди вам свідомо брешуть із власної вигоди.
Та, зрештою, не все так сумно. І з будь-якої ситуації можна винести і свій позитив. Так і в цьому випадку. По великому рахунку, особливої паніки серед українців не виникло, черги в продуктових магазинах не збільшилися. Більшість тих користувачів соцмереж, які бездумно розповсюджували згаданий та інші фейки, таки зрозуміли, що їх обдурили. І, сподіваюся, у майбутньому вже хоча б пробуватимуть перевіряти інформацію. Люди отримали чергове «щеплення» від фейків.
І ще один висновок. Більшість фейків прийшли у вітчизняний інформаційний простір або із Російської Федерації, або від опозиційних політиків типу Мураєва. Висновки робіть самі.
