Булінг

Наприкінці минулого року Верховна Рада ухвалила законопроект щодо протидії булінгу (цькуванню). Він стосується дошкільнят, школярів, студентів профтехнічної освіти та вишів, вчителів у дитсадках та школах і педагогів у закладах вищої освіти. А також науково‑педагогічних працівників та всіх учасників освітнього процесу, батьків у тому числі.

За даними ЮНІСЕФ, 67 відсотків дітей в Україні зіштовхувалися з випадками булінгу. Майже половина дітей, які стали його жертвами, нікому не розповідали про це. Учителі можуть робити вигляд, що нічого не помічають, а керівництво шкіл — не реагувати і не структурувати такі випадки. Та ігнорування проблеми може призводити до серйозних наслідків: побиття, нервових зривів і душевних травм.

Закон визначає типові ознаки цькування: систематичність діяння; наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі; дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника.

Учні, батьки та педагоги зобов’язані повідомляти керівництву закладу про булінг щодо всіх залучених в освітній процес, якщо вони були свідком або отримали про це «достовірну інформацію».

Покарання за цькування

Рада змінила Кодекс про адмінправопорушення. У статтю 172 (дрібне хуліганство) додали штрафи за цькування. Доведений випадок булінгу тягне штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850–1700 гривень) або громадські роботи від 20 до 40 годин (якщо цькували вперше).
Від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин — якщо дії вчинили повторно або знущалась група осіб.

Якщо ці дії вчиняли малолітні або неповнолітні від 14 до 16 років, штраф заплатять батьки або особи, які їх замінюють. Мова йде про 50–100 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 20 до 40 годин.

Якщо керівник освітнього закладу не повідомить про цькування уповноваженим підрозділам органів Нацполіції, його оштрафують на 50–100 неоподатковуваних мінімумів або відправлять на виправні роботи до одного місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

Тепер до прав учнів додається захист від булінгу і отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг, якщо їх цькували, вони цькували або за цим спостерігали.

Соціально-педагогічний патронаж здійснюють соціальні педагоги, які забезпечують профілактику та запобігають цькуванню, надають консультативну допомогу батькам, надають психологічний супровід учням чи студентам, які стали жертвами булінгу, були його свідками або агресорами.

Як притягуватимуть до відповідальності

Після того, як повідомлення про вчинення булінгу надійшло до органів правопорядку, підрозділи поліції у справах неповнолітніх складають протокол про вчинення адмінправопорушення. Далі справа передається на розгляд до суду. Судді призначають вид і розмір покарання. Строк розгляду — 15 днів із дня отримання суддею матеріалів справи.

Доказами у справах про факти цькування можуть бути:

• пояснення особи, яку притягують до відповідальності;
• пояснення потерпілого та свідків;
• висновок експерта (якщо була завдана фізична чи психологічна шкода);
• речові докази у вигляді зіпсованих особистих речей постраждалого;
• письмові документи;
• матеріали листування, на яких зафіксовано процес цькування.

Хто запобігатиме булінгу

Контролювати виконання плану заходів щодо запобігання та протидії цькуванню має засновник закладу або уповноважена ним людина. Він сприяє створенню безпечного освітнього середовища та робить усе, аби учні чи студенти, які були агресорами, жертвами чи свідками цькувань, отримували соціальні та психолого-педагогічні послуги. Освітній обдусмен може перевіряти заяви про випадки цькування в закладі освіти, повноту та своєчасність реагування на такі випадки з боку представників закладу освіти. Він може аналізувати заходи для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які постраждали від цькування, стали його свідками або вчинили булінг.

Громадськість також контролює дотримання і виконання цього закону. Це можуть робити:

• громадські об’єднання та інші організації, установчими документами яких передбачено діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з інвалідністю;
• професійні об’єднання педпрацівників;
• об’єднання здобувачів освіти;
• батьківські комітети та органи, до яких вони делегують своїх представників.

Вони можуть моніторити та оприлюднювати результати випадків булінгу в закладах освіти та заходів реагування на такі випадки, вжитих керівництвом закладу.

Що заклади освіти мають додати на свої сайти

Заклади освіти мусять на своїх веб-сайтах давати відкритий доступ до: правил поведінки здобувача освіти, плану заходів щодо запобіганню та протидію цькуванню, порядку подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки цькування, порядку реагування на доведені випадки цькування та відповідальності причетних до булінгу.

Міносвіти розробляє та затверджує план заходів щодо запобігання та протидію булінгу в закладах освіти, порядок реагування на випадки булінгу, порядок застосування виховних заходів, а також узагальнює та оприлюднює інформацію про випадки цькування в закладах освіти.

Що робити батькам

Батьки мають право отримувати інформацію про надання соціальних та психолого-педагогічних послуг жертвам цькування, свідкам булінгу чи самим агресорам. Вони можуть подавати керівництву закладу освіти заяву про випадки цькування стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу, вимагати розслідування. Але при цьому зобов’язані сприяти у проведенні розслідування.

Педагоги теж підпадають під захист цього закону. Вони можуть звернутися і поскаржитися на цькування з боку дітей, батьків, колег чи керівництва.