Володимир Зацеркляний, суддя у відставці Кобеляцького районного суду, розповів про те, як дав стражам правопорядку грошей для того, щоб уникнути покарання за порушення Правил дорожнього руху. А вже після цього повідомив про злочин їх колег.
Про те, що двоє кобеляцьких поліцейських нібито скоїли злочин, Володимир Зацеркляний повідомив редакцію ще 10 січня. Із різних причин матеріал не одразу вийшов у друк.
Володимир Костянтинович сам прийшов до редакції «ЕХО» для того, щоб розповісти про кримінальну історію, учасником якої став ще наприкінці 2018 року. Він пояснив, чому не одразу вирішив розповісти про це громадськості. Екс-суддя пояснив:
— До того, щоб прийти в редакцію газети і розповісти свою історію, мене підштовхнула публікація в «ЕХО» під назвою «Робін Гуди просять грошей?». Там було написано, що один із місцевих поліцейських вимагав і отримав гроші від підприємця. Гроші взяв за «дах» (або «кришу»), як прийнято говорити. Прочитав я цю статтю і ніби отримав додатковий імпульс до дії. Адже я знаю, що той підприємець не один такий. Поліцейські вимагали грошей і від мене. Каюсь, я навіть дав. Але потім одумався і вирішив звернутися до правоохоронних органів. Та розповісти громадськості про те, що діється.
Інцидент, за словами Володимира Зацеркляного, стався 22 грудня 2018 року. Близько 15‑ї години дня він їхав на власному автомобілі «Мітсубіші Паджеро Вагон» по Кобеляках в напрямку СТО, що знаходиться на виїзді з Кобеляк в районі мосту через річку Ворскла. Разом з ним був пасажир на ім’я Олександр. У автомобільному причепі Зацеркляний перевозив будівельні матеріали. Володимир Костянтинович визнає, що на причепі не працювали освітлювальні прилади. Окрім того, вантаж був негабаритним.
Перед тим, як здійснити поворот на вулицю Михайлівську в районі АЗС «ВОГ», Володимир Зацеркляний помітив, що за ним слідує поліцейський автомобіль «Шкода» із увімкненими проблисковими маячками. Повернувши направо, Зацеркляний, як і вимагають того Правила дорожнього руху, зупинив автомобіль. Поряд припаркувалася поліцейська «Шкода». Із неї вийшов молодий чоловік у форменному одязі і підійшов до автомобіля судді. Зацеркляний пригадує:
— Чесно зізнаюся, я розхвилювався. Навіть прізвища патрульного не запам’ятав. Пригадую лише, що він представився. Але чомусь у пам’ять врізалися слова «Такий видний автомобіль, а ви Правила дорожнього руху порушуєте».
Потім відбулася коротка розмова. Поліцейський повідомив чоловікові, що той порушив два пункти Правил дорожнього руху. Зацеркляний розповідає, що одне із порушень він разом із пасажиром усунув прямо на місці події. А саме — позначив негабаритний вантаж, обмотавши його яскравою тканиною. Після цього патрульний запропонував судді пройти до службового автомобіля. Зацеркляний наголошує:
— Ніякої мови про складення протоколу не було. Не було й профілактичної бесіди. Є ж і такий захід впливу. Мені не сказали «Та їдьте, дядьку, і більше не порушуйте», не запропонували і супроводити мене. А головне — ніхто нічого не сказав про складення протоколу щодо порушення Правил дорожнього руху.
Несподівана зустріч із хрещеником
У автомобілі, у який сів суддя, перебував інший поліцейський. Зацеркляний пригадує, що, побачивши його, патрульний почав посміхатися. А потім кілька разів сказав:
— А я Шевченко. Максим Шевченко.
Володимир Зацеркляний спочатку нічого не міг зрозуміти. А потім пригадав, що ще в далекому 1997 році став хрещеним батьком у хлопчика на ім’я Максим. Після того, у силу різних обставин, Зацеркляний уже не підтримував ніяких зв’язків із сім’єю свого хрещеника. Суддя стверджує, що взагалі не спілкувався із хлопцем. І ось через двадцять один рік вони зустрілися у салоні поліцейського автомобіля.
Поліцейський Максим Шевченко нагадав Зацеркляному, що той порушив кілька пунктів Правил дорожнього руху. І зазначив:
— Ну, одне порушення є незначним. А ось з приводу іншого потрібно щось вирішувати.
Далі відбулася стандартна (у таких випадках) процедура. Зацеркляний запитав:
— Половина?
— Вам вирішувати.
Після цього Володимир Зацеркляний передав поліцейському 225 гривень. Той взяв гроші. Потім Зацеркляний сів у свій автомобіль і поїхав. Пасажир його запитав:
— Що, скупився, Костянтинович? Скільки дав?
— 225 гривень.
Суддя розповів попутнику, що дав хабара своєму хрещенику. І пожартував, що це можна вважати подарунком. У ці дні, як відомо, у Кобеляках, як і по всій Україні, колядують. Отак поліцейський і «наколядував» собі на подарунок від хрещеного батька.
«Не присилайте до мене своїх недотеп»
Під час розмови в редакції Володимир Зацеркляний визнав, що в момент спілкування із поліцейськими злякався. Він пояснив:
— У ЗМІ регулярно з’являються повідомлення про злочини, які скоюють люди в погонах. У Кременчуці, у Києві вони відверто грабували людей. Вони стали такими собі «вовками в овечій шкурі». От і я, сидячи в патрульному автомобілі, розумів, що цілком знаходжуся в руках поліцейських. Тому й дав їм хабара. Але потім, уже вдома, я зрозумів, що зробив помилку.
Наступного дня Зацеркляний зателефонував батькам Максима Шевченка. Розповів про інцидент і почав вимагати, щоб їх син повернув йому гроші і вибачився. Але розмова виявилася безрезультатною. Батько Максима розповів Зацеркляному, що не може вплинути на сина. А в поліції, нібито, усім співробітникам доведений своєрідний план з отримання грошей від громадян. Кошти потім передають «наверх». Зацеркляний запитав:
— Це кому вони, Василю Кіптілому гроші передають? (від редакції: Василь Кіптілий — начальник сектору реагування патрульної поліції).
— Та ні, не Кіптілому. Там інших вистачає.
24 грудня Володимир Зацеркляний повідомив про подію в Нацполіцію, зателефонувавши за номером 102. Після цього до нього приїжджали працівники Кобеляцького райвідділу поліції. Вони взяли заяву про подію, попередили про відповідальність за дачу завідомо неправдивих відомостей, опитали.
Говорив Зацеркляний і з начальником Кобеляцького райвідділу поліції Сергієм Джулаєм. І навіть попросив його:
— Ви до мене додому своїх недотеп не присилайте, я їх у дім не впущу без санкції суду.
Зацеркляний побоюється, що йому можуть підкинути в оселю зброю, наркотики чи вкрадені речі.
9 січня до нього приїжджав напарник Шевченка, який представився Олександром Данилом. Він, нібито, розказав, що нічого не знав про те, що колега взяв у Зацеркляного гроші. Сам екс-суддя вважає таке твердження нісенітницею.
Закінчуючи свою розповідь у редакції, Володимир Зацеркляний підкреслив:
— Мене ще дуже обурює той факт, що станом на 10 січня, через два тижні після того, як я написав заяву про вимагання і отримання хабара поліцейськими, їх колеги не вживають ніяких дій. Мене не опитували, не брали в мене свідчення ні з Кобеляк, ні з Полтави. Думаю, що зараз вони «заховають» Шевченка кудись на Донбас. Там він перечекає, доки «шум» стихне, і повернеться на роботу.
Між тим, начальник Кобеляцького райвідділу поліції Сергій Джулай, до якого ми звернулися за коментарем, повідомив, що за фактом заяви Зацеркляного розпочате службове розслідування. Поліцейського, якого екс-суддя звинувачує у хабарництві, відсторонили від роботи.
