У ніч з 17 на 18 січня із позицій 58-ї Окремої мотопіхотної бригади зник військовослужбовець Станіслав Панченко. Він ніс службу на вогневій оборонній позиції. Станіслав мав при собі зброю.
21 січня на платформі Ютуб канал News-Front оприлюднив допит українського військового Станіслава Панченка, 1999 року народження. У відео хлопець розповідає, що родом він із села Попове Новосанжарського району. Проходить контрактну службу в 58-й Окремій мотопіхотній бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України.
Станіслав говорить, що вирішили з товаришем «набухаться». Доки той стояв на посту, Панченко сходив у магазин, купив три пляшки горілки та слабоалкогольні напої. Солдати випили придбане, а потім покурили «шмалі» (наркотична речовина). Далі Станіслав підійшов до зенітки, пустив автоматну чергу під ноги бійцеві з позивним «Лебідь», забрав у нього телефон і пішов «убивати» денеерівців. Аби не натрапити на чергових ЗСУ, ішов кущами, аж доки його не схопили ополченці «Шаміля».
Зі слів військового, зараз на передовій усі «синячать». Сержанти вживають амфетаміни та метамфітаміни.
Станіслав зізнався, що мав проблеми із законом за грабіж (або, як він висловився, гоп-стоп). Коли прийшов у військкомат, то йому порекомендували служити в 58 ОМБР. Про те, що на хлопця відкрита кримінальна справа і чекає суд, військові були поінформовані. Та запевнили, що після навчання він одразу поїде на передову. На суд Панченка відвозив замполіт військової частини «Ждан». Він і клопотався за військового. У результаті Станіслав отримав два роки умовно.
У соціальній мережі Фейсбук на сторінці 58 ОМПБР 21 січня з’явилась наступна інформація:
«ВАЖЛИВО! Панченко Станіслав Мирославович дійсно боєць 58 ОМПБР. Ми акцентуємо увагу на тому, що, скоріше за все, сказані ним слова на відео являються результатом психологічного чи навіть фізичного тиску шляхом «обробки» військовослужбовця. Підтвердженням цього є те, що відеозвернення опублікувалось лише на третій день після зникнення військовослужбовця. Фактично, цього досить для проведення «роз’яснювальної» роботи.
Відомо, що всі інформаційні матеріали проросійських найманців є нічим іншим, як елементом «інформаційної війни».
25 січня канал «WarDoc» випустив сюжет «Полоненому бійцеві ЗСУ показали зруйнований обстрілами Донецьк». У ньому Станіслава водять вулицями Донецька, з ним спілкуються місцеві жінки, які раніше потрапляли під обстріл, військові. Також дозволяють зателефонувати матері.
З Єдиного реєстру судових рішень від 1 вересня 2018 року відомо, що Ленінський райсуд Полтави (суддя — Юрій Новак) розглядав матеріали кримінального провадження стосовно Станіслава Панченка. Його обвинуватили в грабежі. Встановлено, що Станіслав 2 березня 2017 року на проспекті Миколи Вавілова в Полтаві побив чоловіка та забрав у нього мобільний телефон і банківську картку. Того ж дня Панченко зняв із картки 3 тисячі гривень. На суді обвинувачений визнав свою вину та щиро розкаявся. Суд призначив йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі умовно.
У неділю, 27 січня, на телевізійному каналі «1+1», у програмі «ТСН тиждень», показали сюжет «Українських військовополонених водять окупованим Донецьком і перетворюють на інформаційну зброю». У ньому показали уривки відео, на яких люди у військовій формі і зі зброєю водять окупованим Донецьком українських солдатів Андрія Качинського та Станіслава Панченка.
Перший військовий потрапив у полон напередодні новорічних свят. З ним по місту ходить російський журналіст, який демонструє чоловіку пам’ятник Шевченка і запевняє, що місцеві жителі нормально ставляться до української мови.
На обох відео українських полонених супроводжує Даниїл Безсонов, так званий «речник народної міліції ДНР». Справжнє ім’я — Руслан Баклан, адвокат із Київської області, який підозрюється у фінансових махінаціях.
Журналісти «плюсів» побували на позиціях, де проходив службу Станіслав Панченко. Зі слів військових, 20-річний солдат не з’явився на чергуванні о 24:00. Напередодні зникнення Стас посварився з дівчиною.
Мати хлопця, Валентина Панченко, розповіла журналістам, що спершу їй погрожували сепаратисти, а згодом зателефонував син. Вона сподівається, що сина не визнають дезертиром і його обміняють. А вже командування ЗСУ буде з’ясовувати, за яких обставин солдат опинився на території ДНР.
