«Діти війни» виборюють свої права

До категорії «діти війни» українське законодавство відносить тих, кому на момент завершення Другої світової війни (2.09.1945 р.) було менше 18-ти років. Їм передбачені певні пільги: безплатний проїзд у громадському транспорті, 25-відсоткова знижка на комунальні послуги та підвищення до пенсії, що становить 30% від мінімальної пенсії за віком.
Остання пільга ніколи державою не забезпечувалася, принаймні у повному обсязі. З дня набрання чинності Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 1.01.2006 р. пенсіонери взагалі нічого не отримували. У 2008 р. їм почали нараховувати підвищення у розмірі 10% від прожиткового мінімуму. У 2009 р. розмір цієї виплати «заморозили» урядовою постановою та залишили на рівні 2008 р. – 49,80 грн, незважаючи на те, що мінімальна пенсія на той час зросла. Таку ж щомісячну доплату одержують «діти війни» і цього року.
Відстоюючи свої права, понад 1,5 млн «дітей війни» в Україні звернулися з позовами до судів. 50 тис. осіб уже відсудили у держави й отримують належні їм гроші. За оцінкою ВГО «Захист дітей війни», держава заборгувала цій категорії громадян близько 35 млрд грн.

Кременчужани були одними з перших
Ще з літа 2007 р. «діти війни» у Кременчуці почали відстоювати свої права, подаючи позови до судів про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Голова міського осередку Всеукраїнської громадської організації «Захист дітей війни» Євдокія Старушко разом зі своїми активістами та юристами громадської організації «Рідне місто» щосереди консультує пенсіонерів. Євдокія Старушко зазначає, що упродовж цього часу вони надали правову допомогу понад 4 тис. «дітей війни». Більшість пенсіонерів подали позови і відсуджують невиплачені їм гроші.
Зазвичай після задоволення позовної заяви Автозаводським або Крюківським райсудами справа направляється ще й до Харківського апеляційного адміністративного суду (їхати до Харкова необов’язково – у більшості випадків суд розглядає справу без присутності позивача). Тому судові розгляди тривають по півроку, а то й більше. Ще певний час потрібен для виконання цих рішень, тобто проведення грошових виплат. Але справа того варта. Відсуджені у держави гроші, хоч і незначні, але більшості пенсіонерів украй необхідні.
За словами юрисконсульта ГО «Рідне місто», сума позовних вимог із заборгованості одному пенсіонеру (сума заборгованості разом з індексацією) на сьогоднішній день перевищує 5 тис. грн. Суди ж задовольняють ці вимоги частково й, як правило, зобов’язують виплатити місцеві управління Пенсійного фонду недоплачену суму за період з 9 липня по 31 грудня 2007 р., з 22 травня по 31 грудня 2008 р. (після рішень Конституційного суду – авт.) та за 2009 р. до дати подання позову. Тому сума виплати за кожним рішенням різна – у середньому трохи більша за 1000 грн.

Є результат!
Начальник відділу пенсійного забезпечення Автозаводського управління Пенсійного фонду Світлана Лиходій говорить, що наразі у районі є вже близько 20-ти рішень суду, які набрали законної сили. За ними Пенсійний фонд одноразово виплачує «дітям війни» соціальну допомогу за час, що минув. Усього ж із 18 тис. «дітей війни», які мешкають в Автозаводському районі, позови до суду подали вже понад 2 тис.
Соціальна допомога «дітям війни»
Допомога складає 30% від мінімальної пенсії. Тож за 2007 р. держава повинна була виплатити цій категорії населення 1442,7 грн, за 2008 р. – 1737,9 грн, за 2009 р. – 1958,4 грн.
У Кременчуці консультації «дітей війни» щодо складання позовних заяв проводяться щосереди о 14.00 у приміщенні громадської організації «Рідне місто» за адресою: вул. В. Бойка, 15.

Держава повинна виплатити гроші
Віктор Васильович Воєводенко, почав судитися з державою навесні минулого року, подавши позов до Крюківського райсуду. У червні
2009 р. позов був частково задоволений, а у січні 2010 р. Апеляційний адміністративний суд розглянув скаргу управління Пенсійного фонду на це рішення і залишив рішення без змін. Тож ухвала суду набрала законної сили і тепер справа – за судовими виконавцями.
Євдокія Старушко, голова міського осередку ВГО «Захист дітей війни»:
— Ми зіштовхнулися з тим, що Харківський апеляційний суд не надсилає своїх рішень та не повертає судові справи до місцевих судів, посилаючись на те, що не має паперу, конвертів та коштів на перевезення справ. Довелося передавати їм папір, аби роздрукувати рішення, та конверти. Наразі вирішуємо питання щодо транспортування судових справ до Кременчука, бо без них рішення, які набрали законної сили, не можуть бути виконані – суддя не віддасть наказу виконавчій службі.

Тетяна Пліска, заступник голови міського осередку ВГО «Захист дітей війни»:
— Допомога юристів ГО «Рідне місто» вкрай необхідна і дуже цінна. Нещодавно один із суддів, розглядаючи чергову справу «дитини війни», зауважив: «Ви готуєте справу до розгляду у Страсбурзькому суді з прав людини, що так ретельно складаєте позови?». До речі, деякі «діти війни», вигравши суди, подають вже другий позов, щоб відсудити ті гроші, котрі заборгувала їм держава після дня подання першого позову.

Судовий захист у пенсійних суперечках ускладниться
18 лютого Верховна Рада подолала вето Президента на Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо підпорядкованості справ, пов’язаних із соціальними виплатами). Відповідно до цього Закону, розгляд суто адміністративних пенсійних суперечок тепер відбуватиметься за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Відтепер звернення до суду за цими справами стане дорожчим. У цивільних справах, на відміну від адміністративних, окрім судового збору, у кожній інстанції необхідно оплачувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. А це становить від 37 (за немайнові вимоги) до 120 (за майнові вимоги) гривень.
До того ж, обов’язок доводити порушення з боку Пенсійного фонду покладатиметься на позивача. У цивільному судочинстві не діє презумпція вини органу влади, яка існує в адміністративному судочинстві.
Також у відповідача – органу влади, з’явиться більше можливостей для затягування розгляду справи. Неприбуття його в суд у цивільному процесі зазвичай перешкоджає розгляду справи тоді, як в адміністративному процесі це не є підставою для відкладення судового розгляду.
Якщо позивач сформулює позовні вимоги не зовсім коректно, то в цивільному процесі він справу програє, оскільки там суд обмежений позовними вимогами. Натомість в адміністративних справах суд має право виходити за межі позовних вимог з метою повного захисту прав людини.
Все це означає, що після набрання чинності даного закону без адвоката, який зможе правильно обґрунтувати всі вимоги, до суду годі й звертатися – шансів виграти справу стає значно менше, ніж в адміністративному судочинстві.
Щоправда, є й один позитивний момент. Загальний термін позовної давності у цивільних справах – 3 роки тоді, як в адміністративних – 1 рік.
Депутати мотивували ухвалення закону необхідністю прискорити розгляд пенсійних суперечок у судах. Але це призведе лише до того, що судова тяганина триватиме так само довго – лише в інших судах. Відтепер розгляд апеляційних скарг за позовами «дітей війни» відбуватиметься не в Харківському апеляційному адміністративному суді, а в Полтавському апеляційному суді. Перший розгляд справ проходитиме у місцевих судах.

Логін:
Пароль:
запам'ятати