Мешканець Кобеляк розповів, як завдяки професійності медпрацівників кілька разів долав кризові ситуації, що загрожували його життю.
Нині в українському суспільстві прийнято в основному критикувати медицину і все, що з нею пов’язано. Дістається «на горіхи» і Уляні Супрун, яка нині керує галуззю, і всій медичній реформі. Людей можна зрозуміти. Реформа йде, зміни відбуваються, а з ними з’являються і нові клопоти. І, нібито, у кінцевому результаті це має призвести до покращення медичного обслуговування. Але позитиву поки що не видно. Начебто, гроші вже і мають «піти за пацієнтом», але він, той пацієнт, як і до реформи купляє спирт, вату і скарифікатор. Про ліки годі й говорити.
Чимало критики лунає і на адресу самих медиків, як лікарів так і молодшого персоналу. Напевне, усім доводилося чути нарікання типу «залікували», «діагноз поставити не можуть», «диплом за сало купили», «лише в кишеню й дивляться». Частина із цих зауважень є правдою, частина — банальними вигадками самих пацієнтів. Який відсоток того чи іншого, вирахувати неможливо.
Нижче ж мова піде про інше. Про те, як люди, які «тільки в кишеню й дивляться» та «покупляли дипломи за сало», дійсно рятують життя.
У п’ятницю, 8 лютого, жителю Кобеляк Володимиру Юрку раптово стало зле. Було це о двадцятій годині вечора. Вдома перебували лише сам 68‑річний пенсіонер та його дружина Тамара Тимофіївна. Розповідає Володимир Юрко:
— Якраз вкололи мені гормональний препарат. Приймаю його, бо маю хворі суглоби. Приліг полежати. Спати захотілося. Раптом чую, щось не так зі мною. Зле мені. Почали міряти тиск. Як правило, він у мене зависокий. Але із цим ми з дружиною навчилися самостійно справлятися. Дивимося, а тиск 60 на 55.
Дружина додає:
— Дивлюся, а в нього вже і очі, і губи потемніли. Руки й ноги відмовляють. Ми одразу на «103» подзвонили.
За словами пенсіонерів, бригада «швидкої» приїхала через 3–4 хвилини. Медики задали кілька питань, не перестаючи при цому діяти. Була зроблена і миттєво відправлена в Полтаву кардіограма, хворому зробили ін’єкцію. І вже через кілька хвилин Володимир Юрко відчув полегшення. Він говорить:
— Ви знаєте — як в кіно: дівчатка працювали швидко, чітко, без зайвих слів і рухів. Коли вони міряли, тиск уже був 50 на 50. Тобто, я так розумію, що відлік мого життя йшов на секунди. Врятували. І що головне, не поїхали одразу, зробивши кардіограму та укол. Почекали, доки тиск нормалізувався.
Пенсіонер говорить, що кобеляцькі медики в різні часи чотири рази рятували його життя. Він перелічує:
— Перший раз мене покійний Олег Данілець із Олегом Голтвянським оперували. Потім, уже пізніше, мені прямо в поліклініці стало зле. Поряд проходила наш сімейний лікар Жанна Шевченко. Побачила, завела в кабінет, зробила все, що потрібно. Вона взагалі «золота» людина і медик. Ще згодом Лариса Білокінь «витягла» із того світу після інсульту. І ось тепер — ці дівчатка із «швидкої».
Того дня до Володимира Юрка приїжджали Вікторія Голуб та Людмила Кекало. До слова: зарплата працівників «швидкої допомоги» становить близько 3,5 тисячі гривень.
