Про це редакції розповів засновник притулку, де утримуються собаки і коти, Артур Ковач.
Неформальний притулок для бродячих тварин функціонує в Сухинівці вже кілька років. Його засновники Артур Ковач із дружиною Наталією весь цей час фактично самотужки годують, лікують та доглядають за десятками собак і котів, яких в основному підбирають на вулицях Кобеляк і сусідніх сіл.
Два роки тому за сприяння голови асоціації фермерів Кобеляцького району Володимира Білоуська та жителя Кобеляк Артема Письмака був організований збір продовольства, необхідного для годівлі тварин. Фермери району виділили для цих потреб сім тонн зерна, дерті та комбікормів. Цього вистачило на тривалий проміжок часу. Але ось навесні 2019 року зерно закінчилося. Тварин годувати нічим. А з цим вони опинилися на межі смерті від голоду. Між тим, фермери відмовляються у подальшому виділяти зерно для потреб притулку. Причина — конфлікт із його засновником. До аграріїв надійшла інформація про те, що зерно, зібране ними для годівлі собак, продавали стороннім особам.
Розповідає Артур Ковач:
— Мене обурює те, що фермери комусь повірили на слово. Не розумію, кому це вигідно. Я зерно не продавав. Були продані п’ять мішків комбікорму для свиней через те, що собаки його не їдять. Дав по два мішки зерна людям, які допомагали його заносити у двір. На цьому все. Я готовий зустрічатися і звітувати перед фермерами. Готовий разом вираховувати потребу в зерні на певний проміжок часу. Але нехай покажуть людину, яка донесла подібну неправдиву інформацію. У результаті, тварини голодні.
Артур розповів, що шукає вихід із ситуації. Йому допомагають із кормами кілька жителів району, які воліють, аби їх прізвища не називали. Ковач зазначив:
— Скажу лише, що один із постійних благодійників живе в Підгорі, інший — у Лебединому. Є у мене домовленість про допомогу із головою райради Володимиром Кішінським. Він вник у ситуацію і домовився з підприємством, на якому достатньо відходів із кухні. У принципі, це вирішить проблему. Але в мене немає транспорту, аби доставляти відходи в Сухинівку. Тут і везти потрібно лише кілька кілометрів. Але в руках я бочки не понесу. Можливо, хтось із добрих людей прочитає цю статтю і допоможе. Можливо — возитиме сам, можливо — дасть бензин для того, щоб возив хтось інший.
Ковач говорить, що серед постійних благодійників — члени громадської організації «Життя». Часто люди надають одноразову допомогу. Недавно один житель Кобеляк возив собаку, яка страждала від пухлини, на операцію в Кременчук. До речі, послуги клініки обійшлися в 1500 гривень.
А ось голова фермерської асоціації Володимир Білоусько змальовує ситуацію дещо по-іншому. Він стверджує:
— Усі ми люди, ми можемо все зрозуміти. Фермери, як господарники, цілком спроможні зрозуміти ситуацію, коли якась частина зерна з благодійної допомоги може бути продана. Ліки потрібно терміново для тварин купити чи ще щось. Але ми не розуміємо позиції засновника притулку. Я мав із ним кілька телефонних розмов. І замість конструктиву почув претензії на адресу людей, які надали благодійну допомогу. Тепер я просто не знаю, що говорити колегам, як переконати їх у необхідності виділити ще зерна.
Що ж, на жаль, так буває досить часто. Нібито добра з усіх сторін справа закінчується непорозумінням і конфліктом. А в результаті, постраждають нещасні тварини.
P. S. Телефон Наталії, контактної особи, із якою можна обговорити доставку кормів у притулок для тварин: (066) 93–43–800.
