Придбання товарів поза межами торговельних та офісних приміщень

Такий вид продаж динамічно розвивається на українському ринку, все частіше можна побачити рекламні оголошення про онлайн-покупки.
Але з поширенням такого виду діяльності у споживачів виникає й багато запитань, таких як: «чи можна повернути товари, якщо вони не підійшли або з інших причин не можуть бути використані за призначенням?», або «що роботи, якщо товар виявився неналежної якості та до кого у такому випадку звертатись?» тощо.
Перш за все, обов’язково пам’ятати, що у разі придбання продукції поза торговельними або офісними приміщеннями, продавець (або виконавець) зобов’язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов’язків. Такий документ повинен містити інформацію про:
1) дату укладення договору;
2) найменування та місцезнаходження продавця (виконавця);
3) найменування продукції;
4) ціну;
5) якщо питання стосується послуг, то повинна бути наявна інформація про строк виконання робіт (надання послуг);
6) інші істотні умови договору, які характерні для певного виду продукції або послуги;
7) а також, необхідно, щоб зазначалась інформація про права та обов’язки сторін договору. Наявність вищезазначеного документа з інформацією дасть можливість у подальшому, у разі виникнення якихось проблем, відстоювати свої права.
У разі реалізації продукції, поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач має право розірвати договір, за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними та офісними приміщеннями чи прийняття продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж. Продавець, з свого боку, повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому, сплаченої ним суми грошей, а також споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена.
Також, договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також, бути повернені поштою.
Будь-які витрати пов’язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв’язку з поверненням продукції.
У разі розірвання договору, укладеного на відстані чи поза торговельними або офісними приміщеннями, обов’язок споживача зберігати у себе товар припиняється по закінченні шістдесяти днів після його одержання. Якщо продавець не вживає заходів для повернення його собі протягом зазначеного періоду, такий товар переходить у власність споживача без виникнення зобов’язання з оплати його вартості.
Для здійснення права на розірвання договору, споживач повинен зберігати одержаний товар у незміненому стані.
Знищення, пошкодження або псування товару, що сталося не з вини споживача, не позбавляє його права на розірвання договору. Зменшення вартості товару внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки товару, не позбавляє права споживача на розірвання договору.
Якщо споживачеві не було надано документ, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов’язків для споживача.
У разі ненадання документа або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця про недійсність договору.
Якщо, всупереч вимогам цього розділу, протягом установлених строків, продавець не здійснює повернення сплаченої суми грошей за товар у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару за кожний день затримки повернення грошей.
Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), відповідно до законодавства. Разом з товаром, споживачеві в обов’язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проданої продукції, який засвідчує факт купівлі товару або надання послуги.
Продаж товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, проводиться із додержанням вимог правил продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів.
При доставці прийнятого за допомогою засобів дистанційного зв’язку замовлення непродовольчих товарів, на які нормативними документами встановлено гарантійні строки, споживачу передається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює. У цих документах обов’язково робиться відмітка: про дату продажу (день доставки) та найменування суб’єкта господарювання, що виконав замовлення, яка завіряється штампом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб’єкта господарювання.
Уповноважена особа суб’єкта господарювання повинна в обов’язковому порядку проінформувати споживача про найменування та місцезнаходження підприємства, що здійснює функції суб’єкта господарювання щодо прийняття претензій від споживачів, а також проводить ремонт, технічне обслуговування проданих товарів.
На сьогодні спостерігається негативна ситуація на споживчому ринку України, яка пов’язана з продажем продукції на замовлення, поза торговельними або офісними приміщеннями, а також укладенням договорів на відстані.
Порушення проявляються, як правило в тому, що суб’єкт господарювання, всупереч вимогам статей 12, 13 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимогам Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 103, не оформлює належним чином правовідносини зі споживачем. А саме: не надає споживачеві документ, який засвідчує факт укладання договору, що надалі буде підставою для виникнення взаємних прав та обов’язків, а також не надає споживачеві необхідну, достовірну, своєчасну та доступну інформацію, яка передбачена законодавством про захист прав споживачів.
Відсутність вищезазначеного документа та інформації призводить до того, що територіальні управління у справах захисту прав споживачів не в змозі виконати покладені функції щодо захисту прав споживачів та вжити заходів до таких суб’єктів господарювання, передбачених чинним законодавством.
Найбільшою проблемою, з якою зіткаються Держспоживстандарт України та його територіальні управління у справах захисту прав споживачів при розгляді звернень споживачів в таких ситуаціях є відсутність інформації про найменування та місцезнаходження продавця (виконавця), оскільки провести перевірку у цьому випадку є неможливим. А відповідно до Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2003 № 225 та ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», розшук суб’єктів господарювання до повноважень Держспоживстандарту України та його територіальних управлінь не належить, а тому звернення споживачів залишаються не вирішеними по суті.

Логін:
Пароль:
запам'ятати