Відбувся перший тур виборів Президента України. Через декілька тижнів відголосуємо вдруге. Хоча, на мою суб’єктивну думку, то буде лише формальність, яка легітимізує остаточну перемогу Володимира Зеленського. Перечитавши аналітику від різного роду політологів, бачу, що вони обережніші у своїх прогнозах та оцінках. Що ж, всяке буває у цьому світі. Тим більше, що ще півроку тому був випадковим свідком розмови одного чоловіка із політтехнологом, котрий працює на Порошенка. І той чітко сказав, що Петро Олексійович вийде в другий тур. Цікаво, що співрозмовник не повірив, зауваживши, що вже поставив хрест на політичному майбутньому нинішнього гаранта. Але політтехнолог виявився правий. А між турами, за його словами, відбудеться «договорняк».
Та все ж, думаю, що ніякого дива не станеться. А дивом можна назвати такий шалений стрибок підтримки у Петра Олексійовича, який допоможе йому подолати відставання майже у 2,7 мільйона голосів виборців. На масштабні фальсифікації влада вже не піде. Та й хто їх проведе, коли Аваков уже заявив про свою симпатію до Зеленського.
Так що, уже можна підводити підсумки. Є й негатив, і позитив. Позитиву, на мій погляд, більше. Та почнемо із негативу.
Перше. «Кварталу» буде важко. Чи зможуть артисти після виборів сміливо жартувати стосовно свого екс-керівника, питання ще те. А без цього вони стануть нецікавими. Ну та не біда, залишається «Дизель-шоу».
Друге. Як і раніше, умами виборців «рулить» телевізор. Ну, ще «тирнет» до нього додався. Програми кандидатів більшість людей, які за них проголосували, як не читали, так і не читають. Упевнений на сто відсотків, що більшість симпатиків того ж Зеленського не знають, що він є прихильником продажу земель сільськогосподарського призначення.
Третє. Проглядаючи Фейсбук, спілкуючись із людьми на вулицях, неприємно вражає їх категоричність, несприйняття іншої точки зору, ледве не ненависть до тих, хто на виборах підтримав іншого кандидата. Одні — «дебіли», інші — «продажні тварюки». У обох випадках — «Україні триндець, буде война».
Народ, ви з якого дуба впали? Ну маєте свої переконання, то й майте. Але й іншим це не заборонено. У будь-якому разі, ви ображаєте реальних, живих людей, із якими, можливо, щодня зустрічаєтесь. І заради чого чи кого? Порошенка, Зеленського, Тимошенко чи Гриценка? Список можна продовжувати. А ви їх, отих людей, через яких рвете пупа і горлянку, починаєте ненавидіти інших, особисто знаєте? Упевнений, що ні. А, «по тєлєвізору» бачили, «роліки» дивилися. Так і живіть із «тєлєвізором». Чи з «компутьором». Пийте із ними чарку, ходіть на роботу, грайте у футбол.
Адже насправді в об’єктивній реальності, яка, вибачте за таке словосполучення, теж не є об’єктивною, ви знаєте про них лише те, що вони беруть участь у виборах і у них «за душею» є майже сотня тисяч баксів на заставу для участі в президентських перегонах. І все. А ні, ще знаєте, що один працює Президентом України, інший — продюсером і актором, ще хтось живе на виграші в лотереї. Усе. Усе інше — обіцянки, програми, відеосюжети, мітинги, пости у Фейсбуці та інша фігня — є виключно тим, що вам ХОЧУТЬ (виділено автором) вкласти у мозок. Для того, щоб ви вважали, що самі до цього додумалися. Технологія і нічого більше. Працювало тисячі років тому і буде працювати.
Саме тому автор цієї статті й не голосував за фаворитів президентських перегонів. Жоден із них мене не переконав. Хоча зізнаюся, по великому рахунку, не переконав і той кандидат, за кого проголосував.
Так що, люди, будь ласка, не «собачтеся» через політиків. Воно того не варте.
Тепер — про позитив. Українці вчергове показали, що хочуть справжніх змін у державі. Змін, а не зниження ціни на газ у два рази. Хоча б і від цього ніхто б не відмовився.
Тобто, на мою суб’єктивну думку, старим політичним елітам, якщо їх так можна назвати, таки приходить триндець. Бабусі української політики краще вже їхати у Майамі няньчити внуків. Усім іншим — жити на дивіденди із виграшів у лотерею. Або чухати дупу і починати дійсно щось змінювати у країні, а не лише у власному бізнесі. У всякому випадку, такий висновок можна зробити, зважаючи на феномен Зеленського та Смешка.
Друге. Українці хочуть закінчення війни. І не обов’язково парадом на руїнах Донецька. Це теж добре. Нагадаю, що діючий Президент України таки обіцяв швидке закінчення бойових дій.
Третє. Українцям недостатньо «армії, мови і віри». Хочеться ще й змін в економіці та хоча б початку боротьби з корупцією.
Четверте. Українці не підтримують ні крайніх «лівих», ні «правих». За Тягнибока не голосували, не голосують і за Кошулинського. Тобто, вибори показали, що існування всіх отих Нацкорпусів, Нацдружин та інших напіввійськових рухів та об’єднань можливе виключно через її щедре фінансування певними політичними силами та олігархами, які за ними стоять. Знизиться рівень корупції, стане менше шалених грошей, миттєво зникнуть і всі подібні об’єднання. Платити нічим буде.
Явно проросійські сили теж особливих шансів на успіх не мають.
П’яте. Українські політтехнологи, у всякому разі ті, хто працює у команді Зеленського, продемонстрували, що є одними із кращих у світі. Продали народу надію задешево, використавши відносно небагато коштів і задіявши невеликий людський ресурс. І при цьому досягли максимального результату. Отже, Україна може виробляти конкурентноспроможну продукцію.
Феномен Зеленського показує, що є запит на дійсно нові обличчя. І що люди не із системи можуть прорватися на владний Олімп, мають шанс на успіх. Це є прикладом для молоді, яка в останні роки бачила більше перспектив у виїзді до Європи, аніж у проживанні в Україні.
Так, Зеленський ще абсолютно нічого хорошого в політиці не зробив. А вже майже всього досяг. Це — насторожує. Але і вселяє надію.
Так, він може стати отим довгоочікуваним проривом. А може — Ющенком-2. Або ще більшим розчаруванням. Побачимо вже до Нового року. А щодо загального триндеця, долара по п’ятдесят, розпаду України… То це теж є виключно політтехнологічними штучками, такими собі «лякалками». Нагадаю, що ми вже чверть століття про це чуємо.
P. S. Безумовно, можна знайти в результатах виборів як негатив, так і позитив. Усе залежить від точки зору. Але, «Все буде добре». У будь-якому разі. А розчарування, якщо воно й буде, примусить бути розумнішими і обережнішими у виборі.
P. P. S. Шкодую, що так і не написав свою статтю «А СБУ попереджало». Допишу. Хоча це нічого не змінить.
